Запобігання проявам корупції

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО КОРУПЦІЮ

Протидія та запобігання корупції

 З метою протидії та недопущення корупції в Перечинській райдержадміністрації призначено відповідальну особу з питань запобігання та виявлення корупції райдержадміністрації Туряницю Владислава Васильовича тел. (03145) 2-19-95 

Е-mail: perechin9977@ukr.net   

_________________________________________________________________________________

 

До відома державних органів та органів місцевого самоврядування

 

 Національним агентством з питань запобігання корупції 06.07. 2017 року затверджено Методичні рекомендації щодо організації роботи із повідомленнями про корупцію, внесеними викривачами знаходяться тут  

 

______________________________________________________________________________________________

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції

“14” липня 2016 року № 2

   

   Методичні рекомендації з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб.

      КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ — це конфлікт між публічно-правовимиобов`язками і приватними інтересами державної посадової особи, за якого її приватні інтереси котрі, випливають з її положення як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов`язків або функцій. Іншими словами, конфлікт інтересів - це ситуація, при якій службова особа, виконуючи свої обов`язки, має приватний інтерес (особисту заінтересованість), який хоча і не обов`язково призводить до прийняття.При цьому, приватний інтерес не обмежується фінансовими чи матеріальними інтересами або тими інтересами, які дають службовій особі пряму особисту вигоду, в тому числі неправомірну. Це означає, що конфлікт інтересів може бути пов`язаний із цілком правомірними діями службовця як приватної особи, його належністю до громадських організацій, сімейними інтересами тощо, за умови, що ці інтереси здатні з певною вірогідністю реально спричинити неналежний вплив на виконання цією службовою особою своїх службових повноважень. Таким чином, незважаючи на те, що далеко не кожен конфлікт між службовими повноваженнями і приватним інтересом здатен призвести до неправомірних рішень чи діянь, кожен із конфліктів інтересів здатен створити таку ситуацію у випадку, якщо не буде вчасно та належним чином задекларований, оцінений та врегульований.

         Закон виділяє два види конфлікту інтересів: - реальний конфлікт інтересів (абз.12 ч. першої ст. 1 Закону); та - потенційний конфлікт інтересів (абз.8 ч. першої ст. 1 Закону).Таке рішення законодавця підтверджує пріоритетність сучасної політики управління конфліктними ситуаціями, а не лише їх заборону. Отже: РЕАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Як бачимо, у національному законодавстві при наданні визначення реального конфлікту інтересів, практично відтворено зміст та суть визначення «конфлікту інтересів», наведене у Посібнику ОЕСР, в якому також наголошується на тому, що ці поняття є тотожними. При цьому, як і у визначенні, наведеному в Посібнику, для національного терміну реального конфлікту інтересів характерна наявність трьох об`єктивних компонентів: - приватний інтерес; - службове повноваження, представницьке повноваження; - протиріччя між ними, що впливає на об`єктивність або неупередженість рішення, діяння службової особи. Розглянемо кожен із них.

1.     Приватний інтерес. Першим питанням для кожного службовця завжди є правильна оцінка, що таке приватний інтерес і який із них власне може спричинити конфлікт інтересів, адже очевидно, що будь-яка службова особа, будучи членом соціуму, природно пов`язана приватними або діловими відносинами із значною кількістю фізичних осіб та юридичних осіб.

2.     Визначення поняття приватний інтерес — будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях (абз. 11 частини першої статті 1 Закону). Важливо підкреслити, що при наданні цього визначення, законодавцем використано словосполучення «у тому числі», тобто у дефініції окреслено лише найбільш типові форми стосунків, які можуть зумовлювати наявність майнового чи немайнового інтересу, а отже перелік самих стосунків не є вичерпним. Практично це означає, що кожен службовець при виконанні своїх повноважень повинен брати до уваги увесь спектр своїх не лише правових (юридичних), а й соціальних (приватних) відносин, які зумовлюють виникнення майнового чи немайнового інтересу. Законом не встановлюється заборон чи обмежень на наявність приватного інтересу (приватного життя), як такого. Йдеться про дотримання правил етичної поведінки службовця та відповідну оцінку приватних інтересів через призму можливого їх негативного впливу на об`єктивність прийняття рішень чи діянь службовця при реалізації своїх службових чи представницьких повноважень.

3.     Службове повноваження, представницьке повноваження. Як правило, коло службових повноважень наводиться у посадових інструкціях, трудових договорах, рідше дорученнях тощо. Водночас необхідно пам`ятати, що інструкції та інші документи визначають лише безпосередні повноваження конкретного службовця, в той час, як законом або іншим нормативно-правовим актом може додатково визначатися коло як безпосередніх, так і загальнослужбових повноважень, які повинні братися до уваги при розгляді питання про наявність чи відсутність конфлікту інтересів. Перелік представницьких повноважень розкривається, як правило, у відповідних законах, що визначають правовий статус наділених ними осіб. В контексті антикорупційного законодавства, це насамперед, стосується депутатів різних рівнів та законів, які розкривають їх правовий статус, визначаючи коло їх представницьких повноважень.

4.      Наявність протиріччя між інтересом та повноваженням. Наявність протиріччя встановлюється в кожному окремому випадку виконання доручення, розгляду листа, здійснення контрольного заходу тощо, шляхом порівняння повноважень та існуючого у особи приватного інтересу із подальшим визначенням можливості (неможливості) такого інтересу вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішення, вчинення діяння службовою особою. Важливо розуміти, що конфлікт інтересів існуватиме у всіх випадках, коли у особи є приватний інтерес, здатний вплинути на об`єктивність чи неупередженість рішення. Навіть тоді, коли прийняті нею рішення за наявності приватного інтересу є об’єктивними та неупередженими і відповідають закону. У цьому випадку буде мати місце втрата суспільної довіри до службової особи та органу влади, в якому вона працює. Крім того, коли приватний інтерес «не спровокував» прийняття незаконного рішення, окремому розгляду підлягатиме питання наявності/відсутності в рішеннях, діяннях службової особи фактів зловживання службовими повноваженнями, одержання неправомірної вигоди чи інших корупційних правопорушень. Виключенням із цієї ситуації може бути лише випадок, коли службова особа надає адміністративні послуги, отримання яких одним заявником не спричиняє відмови у наданні послуги іншим заявникам, і при цьому така службова особа не має дискреційних повноважень або будь-яких інших можливостей, що дозволяють надати комусь перевагу.

Паралельно із поняттям реального конфлікту інтересів, законодавцем було виділено також: ПОТЕНЦІЙНИЙ КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ - тобто наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Як бачимо із визначення, при потенційному конфлікті суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями існує так само, як при реальному. Різниця ж полягає в тому, що у випадку потенційного конфлікту приватний інтерес може вплинути на об`єктивність прийняття службовцем рішення чи вчинення діянь лише в майбутньому при настанні певних обставин. Фактично йдеться про різний проміжок часу виникнення та відповідно виявлення конфлікту інтересів, що дозволяє запобігти на більш ранній стадії прийняттю неправомірних рішень чи вчиненню діянь.

Як засвідчує практика останніх років, все більше службовців різних рівнів починають відповідально ставитись до свого обов`язку визначення, повідомлення та врегулювання конфліктів інтересів у своїй діяльності. Однак, попри позитивну динаміку цих процесів питання вчасного визначення наявності (відсутності) конфлікту інтересів, а також моменту його виникнення продовжує викликати труднощі у службовців. Це закономірно, адже здатність визначити конфлікт інтересів залежить одразу від низки факторів: - рівня обізнаності із своїми службовими та представницькими повноваженнями; - усвідомлення наявності приватного інтересу; - розуміння ступеню впливу приватного інтересу на об`єктивність та неупередженість прийняття рішення чи вчинення діяння службовцем; і нарешті, рівня правової грамотності службової особи. При цьому досить часто виникають ситуації, коли службовій особі доводиться займатися одночасно великою кількістю завдань із обмеженими термінами їх виконання, що покладає додаткове навантаження на неї. За таких умов питання швидкої ідентифікації наявності можливого конфлікту інтересів стає ще більш актуальним, адже закон не містить винятків щодо подібних ситуацій і не розглядає їх як обставину, яка звільняє службову особу від відповідальності.

У контексті цього важливо розуміти, що вплив приватного інтересу може означати два типи наслідків і обидва свідчитимуть про його наявність:

1. Приватний інтерес не призводить до прийняття службовою особою незаконного рішення чи вчинення неправомірного діяння, проте його ухвалення в умовах реального конфлікту інтересів, підриває суспільну довіру до нього та органу, в якому він працює, та створює умови для повторного виникнення потенційного конфлікту інтересів, який може перетворитися в реальний конфлікт інтересів (наприклад: службова особа тимчасово виконує обов’язки керівника і підписує наказ про преміювання працівників серед яких є і близька їй особа, проте здійснює це неупереджено, виходячи із конкретних результатів виконаної роботи).

 2. Приватний інтерес призводить до прийняття незаконногорішення чи вчинення неправомірного діяння (наприклад: службова особа, відповідальна за проведення тендерних процедур, приймає або сприяє прийняттю необ`єктивного чи упередженого рішення про перемогу в них близької їй особі).

Ключовим моментом в цьому тесті є те, що службова особа має приватний інтерес, який на цей час неактуальний, тобто не впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішення чи вчинення діяння службовою особою. Однак, якщо фактичні обставини зміняться, то приватний інтерес буде мати реальний вплив та настане один із наслідків, (наприклад, службова особа та її близька особа працюють в одному державному органі, не маючи контактів по службі, однак оскільки службова особа наділена повноваженнями щодо проведення аудиту стосовно будь-кого із працівників цього органу, їй може бути доручено провести аудит роботи і її близької особи. Таким чином очевидним є висновок про те, що службова особа має потенційний конфлікт інтересів).

Алгоритм дій працівника у зв`язку із встановленням наявності конфлікту інтересів. Враховуючи, що головною метою превенції конфліктів інтересів є, насамперед, недопущення їх виникнення, Закон встановлює вимогу до службових осіб вживати відповідних заходів (пункт 1 частини першої статті 28 Закону). Очевидно, що цей припис не стосується випадків виникнення конфліктів інтересів, які не залежать від волі службової особи. Положення цієї норми, насамперед, направлені на заборону практики свідомого створення службовцем обставин конфлікту інтересів, а в подальшому вжиття ним заходів щодо його врегулювання. Наприклад: Особа усвідомлює, що призначення в якості її підлеглої близької їй особи призведе до виникнення конфлікту інтересів, який матиме постійний характер, проте не інформує про це, розраховуючи на те, що в подальшому її керівник обере інший, більш м`який ніж звільнення спосіб врегулювання такого конфлікту. У свою чергу, з моменту, коли особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону, дізналися чи повинні були дізнатися про наявність у них реального чи потенційного конфлікту інтересів, вони зобов`язані:

 Повідомити не пізніше наступного робочого дня безпосереднього керівника, а якщо особа перебуває на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень, у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

Варто звернути увагу на те, що хоча Закон прямо не вказує на форму такого повідомлення, рекомендується робити повідомлення в письмовій формі. По-перше, це є документальним підтвердженням того, що особа дійсно повідомила про наявність конфлікту інтересів, а по-друге, це дає можливість керівнику детально проаналізувати ситуацію із тим, щоб визначитись із оптимальним способом врегулювання конфлікту інтересів. До повідомлення рекомендується додавати результати самотестування. Крім того, особі, яка перебуває на посаді, що не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - і повідомила Національне агентство про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів слід звернути увагу на положення абзацу 2 частини третьої статті 28 Закону, згідно яких Національне агентство упродовж семи робочих днів зобов`язане роз’яснити такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

2. Не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Коментар: дотримуватись вказаного правила рекомендується аж до моменту отримання рішення керівника або ж роз’яснення Національного агентства чи іншого визначеного законом органу про обраний ними спосіб врегулювання конфлікту інтересів. Після цього, слід діяти у суворій відповідності до визначеного вказаними суб`єктами способу врегулювання конфлікту інтересів.

3. Вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Коментар: в контексті цієї вимоги, варто брати до уваги положення частини другої статті 29 Закону, згідно яких особи із реальним чи потенційним конфліктом інтересів можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади. При цьому, оскільки Закон вимагає, щоб таке позбавлення інтересу виключало будь-яку можливість його приховування, рекомендується користатись правом самостійного врегулювання конфлікту інтересів лише у випадках впевненості, що обраний спосіб є достатнім і повністю гарантує його врегулювання. Прикладами самостійного врегулювання конфлікту інтересів можуть бути: відмова (продаж, передача в довірче управління) від корпоративних прав, які є причиною виникнення конфлікту інтересів, або ж самовідвід при розгляді якогось питання. Кожній службовій особі слід також пам`ятати, що Закон покладає обов`язки не лише на неї, а й на її керівника. Так згідно з положеннями статті 28 Закону особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття  рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб. Крім того, безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів, приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

4. Запит про наявність (відсутність) конфлікту інтересів до Національного агентства. Завершуючи опис алгоритму дій службової особи, важливо звернути увагу на положення частин п`ятої та шостої статті 28 Закону. Вказані норми Закону передбачають, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов’язана звернутися за роз’ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі ж якщо особа не отримала роз’яснення про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у розділі V «Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів» Закону. При цьому, якщо особа отримала роз’яснення про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням, пізніше було виявлено конфлікт інтересів. У контексті наведених норм, слід звернути увагу на декілька важливих аспектів: По-перше, реалізація цих норм прямо пов`язується із часом утворення та початку роботи територіальних органів Національного агентства, адже лише вони наділені повноваженнями надавати роз`яснення щодо відсутності (наявності) конфлікту інтересів. Разом з тим Національне агентство відповідно до пункту 15 частини першої статті 11 Закону наділено повноваженнями щодо наданняроз’яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та прирівняних до них осіб. У зв’язку з цим до створення територіальних органів Національного агентства особа має право (а не обов’язок) звернутися до Національного агентства в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», щодо надання роз’яснень. По-друге, звернення до територіального органу Національного агентства не звільняє особу від обов`язків: - повідомити безпосереднього керівника про конфлікт інтересів; та - не вчиняти дій і не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів. По-третє, особа, яка звернулася до територіального органу Національного агентства і не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, повинна діяти відповідно до вимог, передбачених у розділі V Закону, тобто у відповідності до способу врегулювання конфлікту інтересів, визначеного її керівником.

Типові приклади ситуацій конфлікту інтересів. Загалом виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, з якими можуть бути пов`язані приватні інтереси службової особи, охоплює практично весь спектр відносин. Насамперед, це стосується сфер, де у службових осіб наявні дискреційні повноваження: - проведення публічних закупівель товарів, здійснення робіт та надання послуг; - здійснення державного нагляду і контролю; - підготовка і прийняття рішень про розподіл бюджетних коштів, квот, відведення земельних ділянок тощо; - продаж державного майна; - укладення договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній власності; - прийняття рішень про повернення або заліку надміру сплачених або надмірно стягнених сум податків і зборів, а також пені і штрафів; - ліцензування окремих видів діяльності, видача дозволів на окремі види робіт; - проведення державної експертизи і видача висновків тощо. При цьому виникнення конфлікту інтересів може відбуватися у зв`язку із володінням цінними паперами, наявністю банківських вкладів; майновими зобов`язаннями або ж порушенням встановлених заборон (отримання подарунків, працевлаштуванням після звільнення з державної служби, використання службової інформації) тощо. Враховуючи різноманітність приватних інтересів, скласти вичерпний перелік ситуацій виникнення конфлікту інтересів звичайно є неможливим. Тим не менш, можна виділити низку типових ситуацій, в яких службова особа діє в умовах конфлікту інтересів.

Ситуація 1. Службова особа є членом конкурсної комісії в державному органі при цьому близька їй особа або особа, з якою пов`язаний її приватний інтерес, бере участь у конкурсі на заміщення вакантної посади в цей же орган. Коментар: Зазначена ситуація є однією з найбільш типових ситуацій конфлікту інтересів. При цьому, існує безліч її різновидів, наприклад: - службова особа не є членом конкурсної комісії, але в разі призначення близької їй особи або особи, з якою пов`язаний її приватний інтерес, буде її керівником; - службова особа не є членом конкурсної комісії але уповноважена приймати рішення про прийняття на роботу і вчиняє це щодо близької їй особи або особи, з якою пов`язаний її приватний інтерес; - службова особа є членом комісії з проведення службової перевірки і приймає рішення (проводить перевірку) стосовно близької їй особи або особи, з якою пов`язаний її приватний інтерес; - службова особа уповноважена приймати рішення щодо заохочення або ж накладення стягнення щодо близької їй особи або особи, з якою пов`язаний її приватний інтерес (в тому числі, не на постійній основі, тобто під час тимчасового виконання цих обов`язків за дорученням чи в силу розподілу обов`язків, відповідно до наказу чи посадової інструкції); - службова особа включена до складу комісії з проведення службової перевірки з приводу встановлення законності(незаконності) своїх же рішень або в підготовці яких, вона сама до цього брала участь.

Ситуація 2. Службова особа державного органу здійснює контрольні заходи щодо суб’єкта господарювання, в якому працює близька їй особа або особа, з якою пов`язаний її приватний інтерес. Коментар: Різновидом цієї ситуації може бути складніший для визначення випадок конфлікту інтересів, коли службова особа, здійснюючи контрольні заходи щодо організації, відносно якої в неї відсутній приватний інтерес в процесі контрольного заходу, проводить зустрічну перевірку іншої організації, яка в свою чергу, пов`язана договірними відносинами із першою і при цьому керівником (працівником) цієї іншої організації є близька їй особа або особа, з якою пов`язаний її приватний інтерес.

Ситуація 3. Службова особа в ході проведення контрольних заходів щодо організації виявляє порушення законодавства. При цьому для його усунення вона рекомендує організації скористатися послугами компанії, керівником чи співробітником якої є близька їй особи або особа, з якою пов`язаний її приватний інтерес. Коментар: В описаній ситуації йдеться про випадок, коли службова особа не просто інформує організацію про всі компанії, які надають в даному регіоні послуги, необхідні для усунення виявлених порушень, а виділяє якусь окрему організацію. Саме така поведінка може свідчити про конфлікт інтересів. Незважаючи на те, що рекомендації державного службовця не обов`язково можуть бути обумовлені корисливими мотивами, а наприклад, прагненнями забезпечити якісне усунення порушень, подібні поради забезпечують можливість отримання доходу близькими або іншими, пов`язаними з ним особами, відтак свідчитимуть про наявність у службовця приватного інтересу.

Ситуація 4. Службова особа бере участь у прийнятті рішення про закупівлю державним органом товарів, надання послуг підприємства чи організації, керівником (працівником) якої є близька їй особа або особа, з якою пов`язаний її приватний інтерес. Коментар: Менш розповсюдженим різновидом цієї ситуації може бути випадок, коли службова особа бере участь у прийнятті рішення про закупівлю державним органом товарів, що є результатами інтелектуальної чи творчої діяльності, виключні права на які належать особі або близькій їй особі.

Ситуація 5.Службова особа або близька їй особа володіють цінними паперами організації, щодо якої державний службовець здійснює контрольні функції.

Ситуація 6. Близька особа службової особи отримує подарунки або інші блага від фізичних або юридичних осіб, щодо яких службова особа здійснює або раніше здійснювала функції державного контролю чи вчиняє будь-які інші дії, пов’язані із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Коментар: Загалом Закон не встановлює обмежень на отримання подарунків та інших благ близькими особами службовців. Однак, якщо йдеться про зацікавлених фізичних або юридичних осіб, то отримання подарунків близькою особою службовця заборонено Законом. Це ж стосується випадків, коли службова особа просить або вимагає такий подарунок для себе чи близьких їй осіб (див.п. 1. ч.1 статті 3 Закону). Окрім наведеної ситуації можуть мати місце спроби подарувати подарунок безпосередньо службовцю, наприклад, у зв`язку зі святкуванням дня народження або іншого свята. У цій ситуації подарунок «нібито» не може однозначно вважатися отриманим у зв`язку з виконанням службових повноважень. Насправді ж отримання подарунка від зацікавленої фізичної чи юридичної особи ставить службову особу у ситуацію конфлікту інтересів. Якщо ж йдеться про подарунок від підлеглих, то Закон прямо забороняє такі дії (див. п. 2 ч.1 ст.3 Закону).

Ситуація 7. Службова особа бере участь у здійсненні контрольних заходів стосовно організації, перед якою службова особа або його близькі особи мають майнові зобов`язання. Коментар: Різновидом цієї ситуації може бути дзеркально протилежний випадок, коли сама організація має майнові зобов`язання перед службовцем або близькими йому особами.

Ситуація 8. Державний службовець бере участь у здійсненні функцій державного управління чи контролю стосовно організації, власником, керівником чи працівником якої він був до переходу на роботу в державний орган. Коментар: За певних умов, взаємовідносини з колишнім роботодавцем можуть впливати на об`єктивне виконання службових обов`язків, спричиняючи конфлікт інтересів. Йдеться про випадки, коли службовець або підтримує дружні відносини зі своїми колишніми колегами, або навпаки вороже ставиться до них. При цьому необхідно відзначити, що практична реалізація симпатії або антипатії у конкретних неправомірних рішеннях чи діяннях службової особи може означати наявність конфлікту інтересів. Згідно із визначенням приватного інтересу, вказані відносини можна кваліфікувати як такі, що зумовлюють інтерес немайнового характеру, який впливає на об`єктивність, неупередженість рішень чи діянь службової особи.

Ситуація 9. Службова особа, до повноважень якої входить реєстрація громадської організації (політичної партії або релігійної організації) та нагляд за дотриманням законодавства, отримує від неї нагороду, почесне звання тощо.

Ситуація 10. Державний службовець використовує інформацію, отриману в ході виконання службових обов`язків і тимчасово або взагалі не є публічною, для отримання конкурентних переваг, наприклад, при здійсненні комерційних операцій. Коментар: З метою запобігання описаної ситуації керівникам рекомендується за можливості формувати примірні переліки службової інформації та доведення їх до відома працівників.

5.Окремі види обмежень, пов’язаних із конфліктом інтересів:

Сумісництво та суміщення. Обмеження щодо сумісництва та суміщення поширюється виключно на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (пункт 1 частини першої статті 3 Закону). Проте серед вказаних осіб обмеження не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних. Види обмежень: А) відповідно до пункту 1 частини першої статті 25 Закону вказаним особам забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. Фактично в даному випадку йдеться про дві суттєво різні ситуації. По-перше, заборона на іншу оплачувану діяльність. Під такою діяльністю «інша оплачувана діяльність» варто розуміти будь- яку діяльність, спрямовану на отримання доходу і не пов’язану з виконанням особою своїх посадових обов’язків із виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Разом з тим така заборона не поширюється на викладацьку, наукову і творчу діяльності, медичну практику, інструкторську та суддівську практики із спорту. Спеціальним законодавством дещо конкретизуються вказані положення. Так, характеризуючи поняття «наукова діяльність» варто виходити з того, що статтею 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачено, що наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Перелік суб’єктів наукової і науково-технічної діяльності наводиться у статті 4 вказаного Закону. Такими суб’єктами, зокрема, є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад’юнкти і докторанти, інші вчені. Хоча законодавство не містить визначення терміну «викладацька діяльність», правозастосовна практика виходить з того, що в даному випадку може бути застосовано відповідні положення щодо педагогічної діяльності. Вказаний термін вживається у законодавстві про освіту. Зокрема, відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність» та «Про професійно- технічну освіту» зазначений термін охоплює діяльність викладацького складу відповідних навчальних закладів. З приводу визначення терміну «творча діяльність» слід зазначити, що згідно з підпунктом 21 частини першої статті 1 Закону України «Про культуру» та частиною четвертою статті 1 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» творча діяльність – це індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність. Відповідно до Закону України «Про культуру» від 14.12.2010 № 2778-VI творча діяльність визначається як індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність. У законодавстві про охорону здоров’я термін «медична практика» визначається в Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України3 , відповідно до якого – це вид господарської діяльності у сфері охорони здоров`я, який провадиться закладами охорони здоров`я та фізичними особами – підприємцями, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою надання видів медичної допомоги, визначених законом, та медичного обслуговування. Однак, слід брати до уваги, що вказаний термін передбачений саме для застосування до господарської діяльності у відповідній сфері. 3 Наказ Міністерства охорони здоров’я України в редакції від 30.11.2012 № 981, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 лютого 2011 р. за № 171/18909 листопада 2012 року.Водночас, у контексті антикорупційного законодавства йдеться не про господарську чи підприємницьку діяльність із здійснення медичної практики, а про можливість зайняття такою практикою в державних, комунальних чи приватних закладах охорони здоров’я. У законодавстві України відсутні визначення поняття «інструкторська та суддівська практика із спорту». Ці питання потребують додаткового законодавчого врегулювання. Проте аналіз відповідних термінів вказує на те, що вказані види практики тісно пов’язані зі спортивно-тренувальною діяльністю. Так, у частині 1 статті 41 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», вказано, що спортивні судді – це фізичні особи, які пройшли спеціальну підготовку і отримали відповідну кваліфікаційну категорію та уповноважені забезпечувати дотримання правил спортивних змагань, положень (регламентів) про змагання, а також забезпечувати достовірність зафіксованих результатів. По-друге, йдеться про заборону зайняття підприємницькою діяльністю. При застосуванні обмеження в частині зайняття підприємницькою діяльністю варто керуватися наведеним у статті 42 Господарського кодексу України визначенням підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Б) Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. Закон містить вичерпний перелік заборонених видів діяльності (зокрема, перелік органів управління, до яких особа не може входити). Важливо, що до них не віднесено заборону на участь у загальних зборах підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Водночас, варто зауважити, що правила запобігання та врегулювання конфлікту інтересів передбачають обов’язок передачі в управління корпоративних прав у випадку призначення на посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Про це більш детально йдеться у Розділі 7 Рекомендацій. Обидва передбачених статтею 21 Закону обмеження містять застереження «якщо інше не передбачено Конституцією або законами України», що вказує на інший правовий режим регулювання. Прикладом відмінного правового режиму регулювання щодо суміщення з іншими видами діяльності є положення частини першої статті 120 Конституції України, відповідно до якого члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та 19 творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи організації, що має на меті одержання прибутку. Слід відзначити, що за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності статтею 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність у вигляді штрафу та конфіскації отриманого доходу чи винагороди. У разі повторного вчинення особою зазначених правопорушень протягом року після застосування адміністративного стягнення, передбачена відповідальність у вигляді штрафу, конфіскації отриманого доходу чи винагороди та позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Одержання подарунка. Відповідно до частини першої статті 23 Закону особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи. При цьому не має значення сам характер підпорядкування: безпосередній чи опосередкований. Отже, Закон максимально широко окреслює перелік осіб, стосовно яких існують спеціальні обмеження щодо одержання подарунків. Слід відзначити, що згідно з Законом, під подарунком розуміються грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надаються (одержуються) безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової. Загальна заборона має винятки – «дозволені» подарунки. До них належать подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та відповідають одночасно двом умовам щодо своєї вартості: - вартість таких подарунків не перевищує одну мінімальну заробітну плату, встановлену на день прийняття подарунка, одноразово; - сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.

 Законом встановлено випадки, на які не поширюється згадане правило щодо вартості подарунків. Це, зокрема, стосується: 1) подарунків, які даруються близькими особами. 21 До близьких осіб Закон відносить: - осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із особами, стосовно яких існують спеціальні обмеження щодо одержання подарунків (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням; 2) подарунків, які одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси. Отже, якщо узагальнити викладене, можна дійти висновку, що особам, стосовно яких існують спеціальні обмеження щодо одержання подарунків, дозволено одержувати подарунки у вигляді: - ділових дарунків (сувенірів) та інших проявів гостинності (запрошення на каву або вечерю), які широко використовуються для налагодження добрих ділових відношень і зміцнення робочих стосунків, але не від підлеглих та у грошових межах, визначених Законом, не допускаючи отримання таких дарунків від однієї або групи осіб на регулярній основі; - подарунків від близьких осіб; - подарунків у вигляді загальнодоступних знижок на товари, послуги. При цьому, за будь-яких умов отримання будь-якої із трьох перелічених категорій подарунків не повинно мати постійного характеру та впливати на об’єктивність чи неупередженість прийняття особою рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання нею своїх повноважень. Потрібно зазначити, що рішення, прийняте особою, стосовно якої існують спеціальні обмеження щодо одержання подарунків, на користь особи, від якої вона чи її близькі особи отримали подарунок, вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту інтересів, і на ці рішення розповсюджуються положення статті 67 Закону. Вирішення ситуацій отримання чи пропозиції отримання неправомірного подарунку Практика службової діяльності потребує визначення та розуміння правил поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них осіб, у ситуаціях отримання чи пропозиції отримання неправомірного подарунка.У таких випадках слід керуватися положеннями статті 24 Закону, яка визначає в комплексі правила, спрямовані на запобігання одержання неправомірної вигоди або подарунка. Насамперед необхідно чітко визначитись, чи належить подарунок до «неправомірних». Для цього варто використовувати положення щодо прийнятності подарунка, які вже були розглянуті вище.

У випадку наявності в особи сумнівів щодо можливості одержання нею подарунка, вона має право письмово звернутися для одержання консультації з цього питання до територіального органу Національного агентства, який надає відповідне роз’яснення. Ситуація перша: надходження пропозиції щодо неправомірного подарунка. У разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, особи, на яких поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання подарунків, невідкладно вживають таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. Ситуація друга: виявлення подарунка на робочому місці, у службовому приміщенні. Якщо особа, на яку поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання подарунків, виявила у своєму службовому приміщенні чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона зобов’язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації. Про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником або керівником відповідного органу, підприємства, установи, організації. У разі якщо майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок виявляє особа, яка є керівником органу, підприємства, установи, організації, акт про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка підписує ця особа та особа, уповноважена на виконання обов’язків керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації у разі його відсутності. Предмети неправомірної вигоди, а також одержані чи виявлені подарунки зберігаються в органі до їх передачі спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції. Ситуація третя: виявлення подарунка поза робочим місцем чи службовим приміщенням (наприклад, вдома, у кафе, на концерті тощо). Якщо особа, на яку поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання подарунків, виявила за місцем свого проживання або під час її перебування у громадських місцях, чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона зобов’язана невідкладно повідомити про це правоохоронні органи.

Офіційні подарунки. Особливих правил варто дотримуватись щодо подарунків, які одержуються особами, стосовно яких існують спеціальні обмеження щодо одержання подарунків. Це такі, як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям. Як правило, такі подарунки мають місце під час візитів, урочистостей, інших офіційних заходів. У такому випадку особа, яка одержала подарунок, зобов’язана передавати його органу, установі чи організації, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок передачі подарунків, одержаних як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям, затверджений постановою Кабінету Міністрів України4 . Вказаний порядок, зокрема, передбачає створення відповідним органом комісії для оцінки вартості подарунка, вирішення питання щодо можливості його використання, місця та строку зберігання. Відповідальність за порушення обмежень щодо одержання подарунків. За порушення встановлених Законом обмежень щодо одержання подарунків статтею 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність у вигляді штрафу та конфіскації подарунку. У разі повторного вчинення особою зазначеного правопорушення протягом року після застосування адміністративного стягнення, передбачена відповідальність у вигляді штрафу, конфіскації отриманого подарунку та позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю строком на один рік. Крім того, стаття 368 Кримінального кодексу України за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою встановлює санкцію у вигляді штрафу, арешту або позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а також конфіскацію майна.

Спільна робота близьких осіб. Відповідно до статті 27 Закону особи, зазначені у підпунктах «а» , «в» - «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Зазначені категорії осіб не можуть: а) мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або б) бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Пряме підпорядкування (абз.3 ч.1 ст.1 Закону) - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням; Близькими особами згідно з Законом (абз.4 ч.1ст. 1 Закону) – є особи: - особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із особами, стосовно яких існують спеціальні обмеження щодо одержання подарунків (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням; Згадані обмеження не поширюються на: 1) народних засідателів і присяжних; 2) близьких осіб, які прямо підпорядковані один одному у зв’язку з набуттям одним з них статусу виборної особи; 3) осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах. У контексті наведених виключень слід зауважити, що незважаючи на те, що вказані у них суб’єкти не підпадають під дію обмеження щодо спільної роботи близьких осіб, це не означає, що на них не поширюються загальні вимоги щодо врегулювання конфлікту інтересів з урахуванням особливостей їх статусу. Відтак, вказаним особам варто вживати заходів, передбачених Законом для його врегулювання. При цьому, до них в залежності від конкретної ситуації може бути застосований будь-який із передбачених Законом захід врегулювання конфлікту інтересів, крім переведення на іншу посаду чи звільнення. Крім того, стосовно осіб, які працюють у гірських населених пунктах важливо знати, що відповідно до статті 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка. У разі, коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в населених пунктах, що мають статус гірських, на працівників, які постійно в них працюють, поширюється статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Заходи попередження безпосереднього підпорядкування. Уникненню порушень вказаного обмеження сприяє, перш за все, чітке усвідомлення посадовими особами його змісту та можливих негативних наслідків. Крім того, законом визначаються і спеціальні превентивні механізми. Так, особи, які претендують на зайняття перелічених категорій посад, зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб. Дії при виникненні ситуації порушення обмеження Закон чітко визначає алгоритм дій у випадку виникнення відносини прямого підпорядкування виникли. Така ситуація може, наприклад, мати місце у випадку обрання однієї з близьких осіб на виборну керівну посаду, в той час як інша близька особа вже працює на іншій невиборній посаді в цьому ж органі та у зв’язку з фактом обрання опиняється в умовах прямого підпорядкування близькій особі. У випадку виникнення відповідних обставин близьким особам надається п’ятнадцятиденний строк для самостійного їх усунення. Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування. У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади. Відповідна підстава звільнення окремо передбачена в Кодексі законів про працю України (пункт 4 частини першої статті 41), а також окремих законах, якими врегульована діяльність органів чи служб (наприклад, пункт 4 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», частина п’ята статті 12 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України», стаття 15 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).

Способи врегулювання конфлікту інтересів. Як зазначалось вище, головною метою антикорупційної системи є не покарання службової особи, яка діяла в умовах потенційного чи реального конфлікту інтересів, а недопущення його виникнення. При цьому вчасне надходження повідомлення від службової особи про його наявність є лише першим важливим кроком на шляху недопущення та врегулювання конфлікту інтересів. Ефективність же цього процесу залежить, насамперед, від правильних та професійних дій і рішень її керівника, який повинен обрати збалансований спосіб його врегулювання з точки зору мінімального обмеження прав службовця та забезпечення інтересів служби. Алгоритм дій керівника у зв`язку із встановленням наявності конфлікту інтересів.

Результати аналізу статті 28 Закону вказують на те, що алгоритм дій керівника фактично складається з двох етапів: 1. Отримання повідомлення про конфлікт інтересів. 2. Прийняття протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів та повідомлення про це відповідної особи. При цьому, якщо щодо першого етапу важливо лише враховувати, що повідомлення про конфлікт інтересів може бути отримано не тільки від працівника у якого він виник, а й від викривача, громадської організації, ЗМІ тощо, то другий етап пов`язаний із оцінкою повідомлення та безпосередньо процесом врегулювання конфлікту інтересів. Важливо пам`ятати, що цей процес є вкрай відповідальним, адже невірно обраний захід може призвести не тільки до не врегулювання конфлікту інтересів, а й до кваліфікації таких діянь керівника як неправомірних. Одночасно слід підкреслити, що поряд із обов`язком щодо врегулювання конфлікту інтересів, для керівника Законом встановлена заборона, прямо чи опосередковано (тобто, через будь-яких інших осіб, насамперед інших працівників) спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб. При цьому, вважаємо, що все наведене стосується виключно випадків, коли особа вчасно повідомила про конфлікт інтересів, адже в інших випадках повинні вживатися заходи не щодо врегулювання конфлікту інтересів, а щодо притягнення особи до відповідальності. Способи врегулювання конфлікту інтересів.

Стаття 29 Закону визначає, що конфлікт інтересів може бути врегульований самостійно працівником або ж шляхом вжиття заходів зовнішнього врегулювання, тобто керівником особи.

До таких заходів Закон відносить: 1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; 2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; 3) обмеження доступу особи до певної інформації; 4) перегляду обсягу службових повноважень особи; 5) переведення особи на іншу посаду; 6) звільнення особи. Кожен із цих заходів має свою специфіку, адже може обиратися в залежності від низки умов: а) виду конфлікту інтересів (потенційний або реальний); б) характеру конфлікту інтересів (постійний або тимчасовий); в) суб`єкта прийняття рішення про його застосування (безпосередній керівник та/або керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації); г) наявності(відсутності) альтернативних заходів врегулювання; д) наявності(відсутності) згоди особи на застосування заходу. Розглянемо їх в послідовності, встановленій в Законі:

1. Усунення від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті (стаття 30 Закону): Усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті здійснюється: - при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів; - якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру; - за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа; - за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій іншим працівником відповідного органу, підприємства, установи, організації. Коментар: Застосування цього заходу (як і усіх інших), виходячи із змісту положень Закону можливе лише за наявності сукупності всіх перелічених в ньому умов. Таким чином, вважаємо, що якщо будь-яка із умов відсутня — захід врегулювання конфлікту інтересів застосовувати не можна. Наприклад, якщо в органі на підприємстві, в установі чи організації не буде знайдено працівника, якого можна залучити до прийняття рішення чи вчинення відповідної дії, то цей вид заходу не може бути застосований. Крім того, звертаємо увагу на те, що цей захід є одним з двох (другим, є здійснення повноважень під зовнішнім контролем), який Закон визначає  можливим застосовувати у випадках, коли конфлікт інтересів не має постійного характеру. Важливо також зауважити, що при застосуванні цього заходу, залучення до прийняття рішення або вчинення відповідних дій інших працівників, як і усунення працівника відповідного органу, підприємства, установи, організації здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа. При цьому, це не означає альтернативності суб`єкта прийняття відповідного рішення. Йдеться про те, що рішення про застосування цього заходу повинно прийматися керівником відповідного рівня з урахуванням підпорядкованості конкретного працівника.

            2.Обмеження доступу до інформації(стаття 31 Закону): Обмеження доступу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або прирівняної до неї особи до певної інформації здійснюється: - при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів, пов’язаного із таким доступом; - якщо конфлікт інтересів має постійний характер; - за рішенням керівника органу підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа; - за можливості продовження належного виконання особою повноважень на посаді за умови такого обмеження; - за можливості доручення роботи з відповідною інформацією іншому працівнику органу, підприємства, установи, організації. Коментар: Специфіка даного виду полягає в тому, що його застосування пов`язано із випадком, коли робота особи постійно пов`язана із певними одним і тим самими видом інформації. При цьому така особа має приватний інтерес щодо цієї інформації, що створює загрозу її витоку або прийняття упереджених рішень. Наприклад, особа має доступ до інформації про фінансові операції чи іншу інсайдерську інформацію щодо комерційних банків і при цьому близька їй особа є головою правління одного із них. Очевидно, що в такому випадку, наприклад, разове усунення від виконання завдання чи здійснення повноваження під контролем не будуть достатніми заходами. В той же час обмеження доступу до інформації або ж перегляд обсягу службових повноважень може бути достатнім для врегулювання конфлікту інтересів. На противагу описаній ситуації рекомендується діяти, якщо йдеться наприклад, про інформацію стосовно окремої фізичної чи юридичної особи при проведенні контрольного заходу, щодо якої службова особа, яка його проводить має приватний інтерес. В такому випадку керівнику доцільно обрати інший захід врегулювання конфлікту інтересів - усунення від виконання завдання, адже конфлікт має тимчасовий (разовий) характер і не вимагає встановлення обмежень в доступі до певного виду інформації на постійній основі.

 3.Перегляд обсягу службових повноважень (стаття 32 Закону): Перегляд обсягу службових повноважень особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи здійснюється: - при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів; - якщо конфлікт інтересів має постійний характер, пов’язаний з конкретним повноваженням особи; - за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа; - за можливості продовження належного виконання нею службових завдань у разі такого перегляду і можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника. Коментар: При розгляді питання про застосування цього заходу, окрім вже наведених обов`язкових умов, важливо враховувати, що у випадках, коли перегляд обсягу повноважень, призводитиме до істотної зміни умов праці або означатиме “фактичне переведення” особи на нижчу посаду, вважаємо цей захід недопустимим. В такому випадку, варто обирати інший захід врегулювання конфлікту інтересів.

4. Здійснення повноважень під зовнішнім контролем (стаття 33 Закону): Службові повноваження здійснюються особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняною до неї особи під зовнішнім контролем здійснюється: - при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів; - якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру; - за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа; - якщо усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті або обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим; - якщо відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення. При цьому, Закон визначає форми зовнішнього контролю, які повинні чітко вказуватись керівником у рішенні про обрання цього виду заходу (частина друга, третя статті 33 Закону): 1) перевірка працівником, визначеним керівником органу, підприємства, установи, організації, стану та результатів виконання особою завдання, вчинення нею дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються особою або відповідним колегіальним органом з питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів; 2) виконання особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником органу працівника; 3) участь уповноваженої особи Національного агентства в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу. Коментар: Необхідно зауважити, що цей захід вимагає від керівника не просто визначитись із можливістю його здійснення, а й встановлює обов`язок чітко визначити форму зовнішнього контролю та суб`єкта, що на практиці означає, необхідність ретельного відбору особи, яка його здійснюватиме. Наприклад, не варто допускати визначення особи, яка здійснюватиме такий контроль і при цьому буде у дружніх, сімейних чи інших стосунках або ж підпорядкована службовій особі чи матиме інший спільний приватний інтерес із службовою особою щодо якої застосовується захід.

5. Переведення, звільнення особи у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів (стаття 34 Закону): Переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або прирівняної до неї особи на іншу посаду здійснюється: - при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів; - за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації; - якщо конфлікт інтересів має постійний характер; - якщо не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу; - за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи. - за наявності згоди на переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи. Звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється: - при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів; - якщо конфлікт інтересів має постійний характер; - не може бути врегульований в будь-який інший спосіб; - за відсутності згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу. Коментар: Вважаємо, що на відміну від усіх попередніх способів, переведення або звільнення особи є найбільш суворими і можуть застосовуватись лише у випадках, коли конфлікт інтересів має постійний характер та жоден із більш м’яких способів неможливо здійснити. При цьому їх застосування може бути здійснено лише керівником, який уповноважений працевлаштовувати та/або звільняти.

Особливості врегулювання конфлікту інтересів у окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Законом України «Про запобігання корупції» встановлено, що деякі особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виникають у діяльності певних категорій осіб та органів, можуть встановлюватися відповідними законами України, які регулюють статус та засади організації вказаних органів. До вказаних категорій відносяться: Президент України, народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних органів виконавчої влади, судді, голови (їх заступники) обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад. Здебільшого такі особливості зводяться до обов’язку особи, яка має реальний чи потенційний конфлікт інтересів з питань, які розглядаються, до наступного: 1) у найкоротший термін письмово проінформувати визначений законом орган про наявний конфлікт інтересів; 2) заявити самовідвід щодо участі у розгляді відповідного питання.Закон України «Про запобігання корупції» окремо деталізує порядок дій у випадку наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії, тощо): 1) така особа не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом; 2) про наявність конфлікту інтересів у такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу чи учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається; 3) заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу. 4) у разі якщо неучасть особи призведе до втрати правомочності колегіального органу, участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем, про що відповідний колегіальний орган приймає рішення. В рішенні обирається конкретна передбачена Законом форма контролю і уповноважений на проведення контролю суб’єкт. Докладніше про здійснення повноважень під зовнішнім контролем йдеться у розділі 7 Рекомендацій.

 7. Запобігання конфлікту інтересів у зв’язку із наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав. Законом передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також посадові особи юридичних осіб публічного права, з метою запобігання конфлікту інтересів протягом 30 днів після призначення (обрання) на посаду зобов’язані передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права. Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. При цьому мають бути дотримані наступні вимоги: 1. Забороняється передавати в управління належні підприємства та корпоративні права на користь членів своєї сім’ї. 2. Передача підприємств, які за способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу є унітарними, здійснюється шляхом укладення договору управління майном із суб’єктом підприємницької діяльності. Згідно з частиною четвертою статті 63 Господарського кодексу України, унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно дозакону статутний капітал, не поділений на частки (паї). 3. Передача корпоративних прав здійснюється в один із таких способів: а) укладення договору управління майном із суб’єктом підприємницької діяльності (крім договору управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами); б) укладення договору про управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, з торговцем цінними паперами, який має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління цінними паперами; в) укладення договору про створення венчурного пайового інвестиційного фонду для управління переданими корпоративними правами з компанією з управління активами, яка має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами. 4. Забороняється укладати будь-які вищевказані договори із суб’єктами підприємницької діяльності, торговцями цінними паперами та компаніями з управління активами, в яких працюють члени сім’ї таких осіб. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також посадові особи юридичних осіб публічного права після передачі в управління належних їм підприємств та корпоративних прав зобов’язані в одноденний термін письмово повідомити про це Національне агентство із наданням нотаріально засвідченої копії укладеного договору, а також чітко вказавши своє місце роботи та посаду.

8. Обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування 35 Статтею 26 Закону передбачено обмеження щодо діяльності осіб після того, як вони звільнилися з посад або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування. Обмеження стосуються осіб, які займали посади, що передбачають виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону. Варто зазначити, що запровадження подібних обмежень є загальновизнаним міжнародним антикорупційним стандартом. Так, статтею 12 Конвенції ООН проти корупції (2003 р.) серед інструментів, спрямованих на запобігання корупції в приватному секторі, передбачено запобігання виникненню конфлікту інтересів шляхом установлення обмежень, у належних випадках й на обґрунтований строк, стосовно професійної діяльності колишніх державних посадових осіб у приватному секторі після їхнього виходу у відставку або на пенсію, якщо така діяльність або робота безпосередньо пов`язана з функціями, що такі державні посадові особи виконували в період їхнього перебування на посаді або за виконанням яких вони здійснювали нагляд. Необхідність впровадження подібного обмеження випливає із Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (2000) 10 щодо кодексів поведінки публічних посадових осіб. За своєю природою згаданий превентивний механізм має на меті мінімізувати ризики виникнення конфлікту інтересів при переході службовця на іншу, не пов’язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, роботу. Тобто мінімізувати випадки, коли особа, будучи службовцем, у неправомірний спосіб створює особливо сприятливі умови для установ, підприємств, організацій, де вона планує працювати після залишення публічної служби, або ж використовує на новій посаді службову інформацію або інші можливості своєї колишньої посади на службі.

 Види обмежень: Встановлено три види обмежень, для яких притаманні певні спільні ознаки. Особливістю вказаних обмежень є те, що вони стосуються осіб, які припинили перебування на публічній службі на посадах, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону. Ще однією особливістю, на яку слід звернути увагу, є чітко визначений строк дії таких обмежень, а саме - один рік з моменту припинення служби. Такий відносно нетривалий строк є найбільш оптимальним з огляду на неприпустимість встановлення надмірних обмежень для громадян, які звільнилися з державних органів чи органів місцевого самоврядування. З іншого боку, такий строк є достатнім для усунення або значного послаблення можливості особи недобросовісно використовувати своє попереднє службове становище. Першим видом обмежень є заборона особам, які припинили службу, протягом року укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або  фізичними особами - підприємцями, якщо відповідна особа протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювала повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців. Порушення обмеження щодо укладення трудового договору (контракту) є підставою для припинення відповідного трудового договору і звільнення відповідної особи. У свою чергу правочини у сфері підприємницької діяльності, вчинені з порушенням вказаного обмеження, можуть бути визнані недійсними. У разі виявлення порушень цього виду, Національне агентство звертається до суду для припинення трудового договору (контракту), визнання правочину недійсним. Наявність у Законі такого обмеження спрямована на запобігання випадкам, коли особа, перебуваючи на посаді, заздалегідь «готує» для себе робоче місце у підприємстві чи організації, які вона контролює, чи іншим чином впливає на їх діяльність. Крім цього, дане обмеження запобігає необ’єктивності в діяльності службовців. Другим видом обмежень є заборона особам, які припинили службу, розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала відома відповідній особі у зв’язку з виконанням нею службових повноважень, крім випадків, встановлених законом; У разі виявлення порушень цього виду, Національне агентство звертається до суду для визнання правочину, укладеного з використанням вказаної інформації, недійсним. Вказане обмеження запобігає недобросовісному використанню особою конкретної інформації, отриманої при виконанні службових обов’язків, в приватних інтересах. Адже не виключені випадки, коли перебуваючи наслужбі, особа отримує певну офіційну інформацію, яка в подальшому може бути використана нею на користь майбутнього роботодавця або в процесі безпосереднього здійснення тієї чи іншої приватної практики. Третім видом обмежень є заборона особам, які припинили службу, протягом року представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності. У разі виявлення порушень цього виду, Національне агентство звертається до суду для визнання правочину щодо представництва недійсним. Це обмеження сприяє запобіганню недобросовісному використанню колишнім службовцем своїх зв’язків при здійсненні ним представницької діяльності. Це правило, наприклад, є досить актуальним для юристів, серед яких поширеною є практика представництва інтересів громадян чи юридичних осіб після припинення державної служби чи роботи у правоохоронних та контролюючих структурах, у тому числі, в процесі здійснення адвокатської діяльності.

 9. Відповідальність за вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів. Усунення наслідків вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів. Загальні засади відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення визначені у частині першій статті 65 Закону, якою передбачено, що за їх вчинення особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. При цьому, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відноситься до порушень, пов`язаних із корупцією, за яке законом встановлено такі види відповідальності: дисциплінарну відповідальність за: - неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів (може застосовуватися в залежності від конкретних обставин вчинення проступку та ступені вини особи); - неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та/або вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, за умови, що судом на особу не накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності (застосовується обов`язково) (ч.2 статті 65 Закону). цивільно-правову відповідальність за: - вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України). адміністративну відповідальність за: - неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (штраф від 1 700 до 3 400 гривень, а в разі застосування положень частини п`ятої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.1 статті 172-7 КУпАП); - вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (штраф від 3 400 до 6 800 гривень, а в разі застосування положень частини п`ятої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.2. статті 172-7 КУпАП); - за будь-яку із вищевказаних дій, вчинену особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення (штраф від 6 800 до 13 600 гривень з (обов`язковим) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік) (ч.3.статті 172-7 КУпАП). Загальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності визначається КУпАП, водночас спеціальний Закон містить окремі спеціальні норми, які також враховуються при здійсненні провадження у відповідній справі про адміністративне правопорушення, пов`язане із корупцією.

Так, згідно з положеннями частини п’ятої статті 65 Закону особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом. У разі ж закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення особі, відстороненій від виконання службових повноважень, відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, зумовленого таким відстороненням. Із метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню, пов’язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 65 Закону). В аспекті кримінальної відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам`ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки зору наявності ознак таких корупційних злочинів як «Зловживання службовим становищем» (стаття 364 Кримінального кодексу України), «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» (стаття 368 Кримінального кодексу України) тощо, а не лише як «конфлікт інтересів». Усунення наслідків корупційних правопорушень Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції», підлягають скасуванню або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою будь-якої зацікавленої особи, а також прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог Закону, може бути визнаний судом недійсним. Збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку.

 

Громадяни, а також підприємства, установи, організації, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення, мають право за рахунок державного бюджету на: 1) відновлення порушених прав; 2) відшкодування завданих збитків; 3) відшкодування завданої моральної шкоди; 4) відшкодування завданої майнової шкоди. 39 Держава, орган місцевого самоврядування, які відшкодували шкоду, збитки, мають право зворотної вимоги до особи, діями (бездіяльністю) якої було безпосередньо завдано збитків, шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування. Крім того, кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку.

________________________________________________________________________________________________ 

 

 

СХВАЛЕНО

Розпорядження голови

державної адміністрації

04.04.2017 № 104

 

АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Перечинської районної державної адміністрації на 2017 рік

1. Засади загальної відомчої політики  районної державної адміністрації щодо запобігання та протидії корупції, заходи

з її реалізації та з виконання Антикорупційної стратегії

і Державної антикорупційної програми

Антикорупційна програма Перечинської районної державної адміністрації на 2017 рік (далі – Програма) розроблена на виконання статті 19 Закону України „Про запобігання корупції”, Закону України „Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014 − 2017 роки”, постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 265 „Про затвердження Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 − 2017 роки”, з дотриманням вимог Методології оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади, затвердженої рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 2 грудня 2016 року № 126, урахуванням Методичних рекомендацій щодо розробки антикорупційних програм органів влади, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 19 січня 2017 року № 31.

Загальна відомча політика райдержадміністрації полягає у реалізації антикорупційних реформ, запровадженні ефективної внутрішньої системи запобігання корупції в рамках реалізації державної антикорупційної політики; підвищенні рівня професійної компетентності та правосвідомості посадових та службових осіб, уповноважених на виконання функцій держави, втіленні ідеї нетерпимості до проявів корупції та дотриманні ними правил етичної поведінки, вимог та обмежень, встановлених чинним законодавством, забезпеченні контролю за своєчасним поданням декларацій; здійсненні контролю за дотриманням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів, вжитті заходів щодо виявленні конфлікту інтересів та його усунення; виявлення сприятливих для вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень, ризиків, які негативно впливають на виконання загальних та спеціальних функцій і завдань райдержадміністрацією, її структурними підрозділами.

Заходами з реалізації загальної відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції райдержадміністрації у 2017 році є: аналіз стану запобігання та протидії корупції в районі; поточний моніторинг виконання Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 − 2017 роки”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 265; надання методичної допомоги щодо виявлення корупційних ризиків у діяльності і реалізації заходів щодо їх усунення; розроблення розпорядчих документів з питань реалізації антикорупційної політики, своєчасного подання електронних декларацій державними службовцями; інформування громадськості про здійснювані райдержадміністрацією заходи щодо запобігання корупції; інші заходи щодо запобігання корупції, визначені законодавством.

Також у 2017 році райдержадміністрація продовжить реалізацію завдань і заходів з виконання Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 − 2017 роки (додаток  до Програми).

2. Оцінка корупційних ризиків у діяльності  районної державної адміністрації, заходи щодо усунення виявлених корупційних ризиків, особи, відповідальні за їх виконання, строки та необхідні ресурси

Оцінку корупційних ризиків проведено відповідно до вимог Методології оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади та Методичних рекомендацій щодо розробки антикорупційних програм органів влади.

Під час ідентифікації корупційних ризиків здійснювалися вивчення та аналіз організаційної структури райдержадміністрації; системи внутрішнього контролю; управління персоналом; проведення процедур закупівель; надання адміністративних послуг; дотримання вимог, обмежень, заборон та інших питань, що випливають з їх діяльності. 

За результатами аналізу можна зробити висновок про теоретичну можливість наступних корупційних ризиків:

у сфері управління персоналом (вплив з боку посадових або інших осіб з метою сприяння прийняттю на державну службу близьких їм осіб, неповідомлення членом комісії з відбору кандидатів на посаду про конфлікт інтересів);  

під час проведення публічних закупівель (поділ предмета закупівлі на частини або зниження його вартості для уникнення проведення процедури закупівлі; формування тендерної документації або завдань таким чином, що конкуренція буде обмеженою або взагалі неможливою); 

у сфері надання адміністративних послуг (недосконалість нормативно-правової бази, складність процедури надання багатьох адміністративних послуг). Відповідно до Закону України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI „Про адміністративні послуги” адміністративні послуги надаються суб’єктами надання адміністративних послуг безпосередньо через Центр надання адміністративних послуг.. Відсутність конкретного переліку документів для отримання певної адміністративної послуги або занадто великий за обсягом перелік документів ускладнює отримання позитивного результату;

у сфері управління документообігом (недоброчесність посадових та службових осіб до виконання своїх службових обов’язків, надання недостовірної чи не в повному обсязі інформації на запити, надання формальних відповідей заявникам). З метою попередження корупційних ризиків у цій сфері надається консультативна та методична допомога з питань  доступу до публічної інформації у структурних підрозділах райдерж-адміністрації відповідно до Закону України „Про публічну інформацію”.    

 Усунення відповідних корупційних ризиків у діяльності райдержадміністрації виключить можливість порушувати вимоги чинного законодавства України, позитивно вплине на поліпшення роботи структурних підрозділів райдержадміністрації, а також сприятиме підвищенню авторитету іміджу державного службовця. 

3. Навчання та заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування

Для забезпечення проведення організаційної та роз’яснювальної роботи з питань запобігання корупції серед державних службовців  розробляються відповідні розпорядчі документи.

В райдержадміністрації проводяться семінари, тренінги з питань запобігання корупції. До проведення навчань залучаються відповідні спеціалісти з антикорупційного законодавства. 

Також продовжено практику навчань державних службовців  у державному навчальному закладі „Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій”.

4. Процедури щодо моніторингу, оцінки виконання

та періодичного перегляду Програми

Моніторинг запроваджених Програмою заходів щодо запобігання корупції та здійснення контролю за їх виконанням здійснює уповноважена особа з питань взаємодії з правоохоронними органами та боротьби з корупцією.

Для здійснення вказаних зазначена уповноважена особа має право одержувати від структурних підрозділів райдержадміністрації відповідну інформацію. Ведеться облік отриманої інформації з її подальшим аналізом.

За результатами моніторингу та оцінки виконання Програми здійснюватиметься додаткова ідентифікація корупційних ризиків за усіма напрямами діяльності райдержадміністрації.  

Координацію та контроль за ходом виконання Програми здійснює  перший заступник голови райдержадміністрації.

5. Мета Програми

Метою Програми є забезпечення ефективної реалізації державної політики у сфері протидії корупції, розроблення та здійснення комплексу заходів, спрямованих на усунення причин та умов вчинення протиправних діянь, а також налагодження дієвої співпраці правоохоронних органів та місцевих органів виконавчої влади у зазначеній сфері. 

Досягненню цієї мети сприятимуть заходи, спрямовані на: створення атмосфери суспільної нетерпимості до корупції; залучення громадськості до реалізації державної атикорупційної політики; ослаблення впливу корупції на економічні відносини; підвищення якості адміністративних послуг; забезпечення прозорості в роботі органів державної влади; впровадження механізмів врегулювання конфлікту інтересів.

6. Шляхи і способи розв’язання проблеми

Досягнення мети Програми можливе шляхом імплементації нових засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2014 − 2017 роки, затвердженої Законом України від 14 жовтня 2014 року                    № 1699-VII, а також належного впровадження нового базового антикорупційного законодавства.  Закон України „Про запобігання корупції” визначає засади формування, моніторингу, координації впровадження антикорупційної політики, залучення інститутів та організацій громадянського суспільства, представників бізнесу до цих процесів, регулює превентивну діяльність державного механізму, спрямовану на усунення можливостей та стимулів для корупційної поведінки як у публічному, так і приватному секторах. 

 7. Очікувані результати, ефективність Програми

У результаті виконання заходів Програми очікується:

зниження рівня корупції, ослаблення суспільної напруги, викликаної її впливом;

реалізація державної антикорупційної політики на основі результатів аналізу достовірних даних про корупцію та чинників, які її обумовлюють;

зменшення впливу корупційних ризиків, посилення громадського контролю за їх діяльністю;

очищення органів державної влади від корумпованих державних службовців, створення прозорої системи прийняття і виконання управлінських рішень;

створення ефективних механізмів запобігання корупції та конфлікту інтересів, забезпечення контролю за дотриманням правил щодо доброчесності особами, уповноваженими на виконання функцій держави;

розширення можливості для доступу до суспільно важливої інформації із залученням представників громадянського суспільства;

формування в суспільстві ідеї нетерпимості до корупції, підвищення рівня довіри населення до влади;

зміцнення кадрового потенціал органів державної влади.

8. Обсяги та джерела фінансування Програми

Виконання заходів  Програми не потребує фінансування з районного  бюджету та інших джерел, не заборонених чинним законодавством. 

1.     Формування та реалізація Антикорупційної програми

Найменування завдання

Найменування заходу

Строк виконання

1.                Створення інституціонального механізму формування та моніторингу реалізації державної антикорупційної політики.

Участь, у межах повноважень, у реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 –2017 роки

 

2017 рік

 

Забезпечення ефективної реалізації Закону України „Про запобігання корупції”

2017 рік

2. Підготовка нової антикорупційної стратегії

Сприяння у проведенні дослідження кількісних та якісних показників корупції в районі, стану виконання Закону України „Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014 – 2017 роки” та державної програми з її реалізації

Червень

2017 року

           2.Запобігання корупції у структурних підрозділах райдержадміністрації

 

Найменування завдання

Найменування заходу

Строк виконання

1. Створення ефективної системи виявлення, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

 Забезпечення на основі результатів аналізу корупційних ризиків проведення моніторингу дотримання законодавства щодо конфлікту інтересів та притягнення до відповідальності осіб, винних у його порушенні, а також відшкодування шкоди, заподіяної рішеннями, прийнятими в умовах конфлікту інтересів, або діями, вчиненими в таких умовах

2017 рік

2. Створення ефективної системи виявлення, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

Проведення інформаційної роботи з метою роз’яснення інституту конфлікту інтересів та пов’язаних з ним наслідків для осіб, уповноважених на виконання функцій держави 

 

2017 рік

 

Забезпечення на основі результатів аналізу корупційних ризиків проведення моніторингу дотримання законодавства щодо конфлікту інтересів та притягнення до відповідальності осіб, винних у його порушенні, а також відшкодування шкоди, заподіяної рішеннями, прийнятими в умовах конфлікту інтересів, або діями, вчиненими в таких умовах

 

2017 рік

3. Впровадження системного підходу до запобігання корупції в органах  влади  на основі результатів аналізу корупційних ризиків

Виконання антикорупційної програми в райдержадміністрації  відповідно до Закону України „Про запобігання корупції”

2017 рік

4. Усунення передумов вчинення корупційних правопорушень під час здійснення                 адміністративних

 процедур

Здійснення практичних заходів щодо усунення корупційних чинників у адміністративних процедурах

2017 рік

 

                            3. Запобігання корупції у сфері державних закупівель

Найменування завдання

Найменування заходу

Строк виконання

1. Усунення корупційних чинників у процедурах державних закупівель

Вжиття заходів щодо забезпечення реалізації Закону України „Про публічні закупівлі” 
(удосконалення системи державних закупівель та електронних закупівель)” 

2017 рік

 

Забезпечення здійснення заходів, передбаче-них „дорожньою картою” щодо імплементації Директив ЄС у сфері державних закупівель

2017 рік

 

 

 

 

4. Забезпечення доступу суспільно важливої інформації

Найменування завдання

Найменування заходу

Строк виконання

1. Зменшення можливостей для корупції шляхом підвищення прозорості прийняття рішень та надання доступу до інформації

Запровадження стандартів відкритих даних  (інформація про державні закупівлі, декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави) 

2017 рік

 

Вжиття заходів щодо реалізації Закону України „Про відкритість використання публічних коштів”

2017 рік

                                   5.Формування негативного ставлення до корупції

Найменування завдання

Найменування заходу

Строк виконання

1. Зміна суспільних уявлень про корупцію

1) Проведення опитування населення з метою виявлення динаміки у сприйнятті корупції

протягом

2017 року

 

2) Забезпечення: а) регулярного проведення інформаційних кампаній, спрямованих на формування у населення не сприйняття корупції як способу розв’язання проблеми; б) проведення заходів, спрямованих на підвищення рівня правової свідомості населення в) роз’яснення  антикорупційних заходів, що здійснюються в державі, положень законодавства про запобігання та протидію корупції г) проведення заходів, спрямованих на заохочення повідомлення уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції про факти вчинення корупційних правопорушень

2017 рік

 

3) Сприяння запровадженню в загальноосвітніх навчальних закладах вивчення питань, пов’язаних з корупцією, її небезпекою та відповідальністю за корупцію, а також проведення тренінгів з питань антико-рупційного законодавства для працівників таких закладів

2017 рік


  

____________________________________________________________________________________

Закон України “Про запобігання корупції”

Роз"яснення щодо застосування окремих положень Закону України  "Про запобігання корупції"

стосовно заходів фінансового контролю.

____________________________________________________________________________________________

                         УВАГА!                                                              23.03.2017

Обласна державна адміністрація надсилає лист Національного агентства з питань запобігання  корупції від 14.03.2017 року№ 51-09/6413/17 з роз’ясненнями щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» та питаннями, які надходять від суб’єктів декларування.

Найбільш поширені питання, що виникають у суб’єктів декларування під час подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави і місцевого самоврядування та Навчальні відео-ролики з питань заповнення та подання декларацій, які розміщенні на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції знаходяться за тут.

_____________________________________________________________________________________________ 

НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО

З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ

РІШЕННЯ

10.06.2016 No 3

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за No 959/29089

 

Про функціонування

Єдиного державного реєстру

декларацій осіб, уповноважених

на виконання функцій держави

або місцевого самоврядування

 

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 11, пункту 5 частини першої статті 12, частини першої статті 45, статті 46 та частин другої, третьої статті 52 Закону  України «Про запобігання корупції», з метою забезпечення функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Національне агентство з питань запобігання корупції ВИРІШИЛО: 

 

            1. Затвердити такі, що додаються:

            1) Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевог о самоврядування;

            2) Форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

            3) Форму повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування.

            2. Департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя разом із відділом правового забезпечення подати це рішення на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

            3. Це рішення набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

            4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника Голови Національного агентства з питань запобігання корупції Радецького Р. 

 

Голова                                                                                                                Н. КОРЧ

   

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Національного агентства з

питань запобігання корупції

10червня 2016 року N 3

Із змінами, внесеними рішенням

Національного агентства з питань

запобігання корупції No 1 від 18.08.2016

.

ПОРЯДОК

формування, ведення та оприлюднення

(надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави

або місцевого самоврядування

 

I.Загальні положення

 

            1. Цей Порядок визначає процедуру формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Реєстр).

            2. У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях: автентифікація – електронна процедура, яка дає можливість підтвердити електронну ідентифікацію фізичної особи та/або походження і цілісність електронних даних;

            веб-сайт Реєстру – частина офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство), через який здійснюються формування, ведення та оприлюднення Реєстру;

            декларація – декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачена Законом України „Про запобігання корупції” (далі – Закон);

            електронна ідентифікація – процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну особу;

            електронна печатка – електронні дані, які додаються створювачем електронної печатки до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються для визначення походження та перевірки цілісності пов’язаних електронних даних;

            конфіденційна інформація – інформація Реєстру, доступ до якої обмежено відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 47 Закону;

            логічний контроль – встановлення логічної відповідності, повноти та співвідношення відомостей, зазначених у декларації чи повідомленні про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування;

            персональний електронний кабінет – індивідуальна  персоніфікована веб-сторінка суб’єкта декларування на веб-сайті Реєстру, за допомогою якої здійснюється подання електронних документів, обмін повідомленнями тощо;

            повні дані Реєстру – всі дані, внесені до Реєстру відповідно до законодавства його користувачами;

            публічна частина Реєстру – частина даних Реєстру, розміщена на веб-сайті Реєстру, яка складається з декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані суб’єктів декларування з вилученою з них конфіденційною інформацією.

            Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України „Про електронні документи та електронний документообіг”, „Про електронний цифровий підпис”, „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, „Про запобігання корупції”, інших законах та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актах.

            3. Ведення Реєстру здійснює Національне агентство.

            Програмне забезпечення Реєстру, база даних Реєстру є власністю держави в особі Національного агентства, яке є держателем Реєстру.

            Адміністратор Реєстру, визначений Національним агентством відповідно до вимог чинного законодавства, забезпечує супроводження програмного забезпечення Реєстру, збереження та захист даних Реєстру, відповідає за його функціонування, надання доступу до нього та обмін даними з іншими інформаційними системами.

            4. Реєстр ведеться в електронній формі українською мовою.

            5. Користувачами Реєстру є:

            суб’єкти декларування, які зареєструвалися в Реєстрі через мережу Інтернет відповідно до цього Порядку;

            працівники Національного агентства, які уповноважені мати доступ до повних даних Реєстру, проводити перевірку та інші визначені законодавством дії з даними Реєстру, надсилати повідомлення суб’єктам декларування;

            адміністратори системи Реєстру, що здійснюють керування обліковими записами працівників  Національного агентства, налаштування параметрів роботи Реєстру;

            уповноважені службові особи інших державних органів, яким відповідно до закону надано доступ до Реєстру;

            фізичні та юридичні особи, які мають вільний доступ через мережу Інтернет до публічної частини Реєстру та можуть здійснювати пошук, перегляд та збереження електронних копій документів Реєстру, у тому числі у формі відкритих даних відповідно до Закону України „Про доступ до публічної інформації”.

            6. Функціональні можливості Реєстру повинні забезпечувати:           можливість пошуку за ключовими словами;

            моніторинг відвідувань та дій з даними Реєстру його користувачами;

            захист даних (у тому числі персональних даних) від несанкціонованого доступу, знищення, зміни та блокування доступу до них шляхом здійснення організаційних і технічних заходів, впровадження засобів та методів технічного захисту інформації;

            розмежування та контроль доступу до даних Реєстру  згідно з   повноваженнями користувачів;

            реєстрацію подій, що відбуваються в Реєстрі і стосуються його безпеки;

            наявність зручних для користувачів інтерфейсів;

            електронну ідентифікацію користувачів, крім користувачів публічної  частини Реєстру.

            7. Захист інформації Реєстру забезпечується із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю.

            Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи в установленому законодавством порядку.

 

II. Формування та ведення Реєстру

 

            1. До Реєстру включаються такі електронні документи (далі – документи):

            декларації, що подаються відповідно до статті 45 Закону;

            повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування, передбачені частиною другою статті 52 Закону; виправлені декларації, що подаються відповідно до частини четвертої статті 45 Закону.

            2. Суб’єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форм.

            Порядок проведення видів контролю, а також повної перевірки декларації визначаються Національним агентством відповідно до статті 48 Закону.

            Суб’єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі.

            3. Суб’єкт декларування повинен зареєструватися у Реєстрі з використанням особистого ключа та посиленого сертифіката відкритого ключа електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП).

            Використання у якості ідентифікації суб’єкта декларування електронних систем дистанційної ідентифікації, що використовують бази клієнтських даних банків (BankID) здійснюється в порядку, визначеному Національним агентством відповідно до законодавства. Під час реєстрації в Реєстрі суб’єкт декларування повинен вказати адресу його електронної пошти, що буде використовуватися для направлення йому повідомлень.

            4. Зареєстровані в Реєстрі суб’єкти декларування мають право:      доступу до власного персонального електронного кабінет у після

автентифікації суб’єкта декларування із використанням його особистого ЕЦП фізичної особи;

            створювати, змінювати та видаляти чернетки документів у персональному електронному кабінеті; подавати документи у разі їх відповідності  технічним вимогам до форми і  проходження логічних перевірок, переглядати подані ними документи;

            подавати виправлені документи у строки та в порядку, визначені в пункті 7 цього розділу;

            отримувати в персональному електронному кабінеті та на адресу електронної пошти електронні повідомлення про підтвердження подання документів, попередження про необхідність подання документів до Реєстру;

            направляти в персональному електронному кабінеті електронні звернення до Національного агентства про надання  роз’яснень, допомоги в користуванні Реєстром.

            5. Суб’єкти декларування подають декларації відповідно до статті 45 Закону з додержанням таких вимог:

            1) щорічна декларація суб’єкта декларування подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року;

            2) декларація суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення.

            Якщо припинення зазначених функцій  відбулося з ініціативи  роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів  з дня, коли суб’єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення.

            Декларація суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений   деклараціями, раніше поданими таким суб’єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду.

            Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації.

            Під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, так і декларації, що були подані відповідно до Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції”;

            3) декларація суб’єкта декларування, який припинив діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність.         Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року;

            4) декларація суб’єкта декларування, який є особою, що претендує на зайняття посад, зазначених у пункті 1, підпункті “а” пункту 2 частини першої статті 3 Закону, подається до призначення або обрання особи на посаду.

            Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади (участь у конкурсі), якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

            6. Суб’єкти декларування письмово повідомляють Національне агентство про суттєві зміни у своєму майновому стані відповідно до частини другої статті 52 Закону шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна.

            Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми.

            7. Суб’єкт декларування має право за власною ініціативою подати виправлену декларацію упродовж семи днів після дня подання

первинної декларації, до якої подається виправлена версія, шляхом створення та подання виправленого документа у Реєстрі.

            Якщо після спливання цього строку суб’єкт декларування виявить

неповні чи неправильні відомості в поданій ним декларації (або у виправленій декларації), він повідомляє про це Національне агентство

через персональний електронний кабінет та подає виправлену декларацію згідно з рішенням уповноваженої особи Національного агентства.

            У разі притягнення суб’єкта декларування до відповідальності за

неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній

недостовірних відомостей суб’єкт декларування зобов’язаний подати

відповідну декларацію або виправлену декларацію з достовірними відомостями у строк, визначений уповноваженою особою Національного агентства.

            Виправлені повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб’єкта декларування до Реєстру не подаються.

            8. Після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб’єкт декларування підписує документ накладанням на нього власного ЕЦП.

            Перед підписанням документа суб’єкт декларування підтверджує ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки в документі.

            9. Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).

            Подання документа до Реєстру підтверджується шляхом надсилання повідомлення суб’єкту декларування на адресу його електронної пошти, вказану під час реєстрації в Реєстрі, та до персонального електронного кабінету суб’єкта декларування.

            Після отримання зазначеного повідомлення суб`єкт декларування повинен невідкладно, але не пізніше семи днів після дня отримання такого повідомлення, перевірити зміст поданого ним документа та у разі виявлення неповних або недостовірних відомостей в ньому подати виправлений документ відповідно до цього Порядку.

            Якщо суб`єкт декларування вважає, що поданий ним документ, копія якого знаходиться в персональному електронному кабінеті суб`єкта декларування або розміщена в публічній частин і Реєстру, містить інформацію, що не вносилася ним до документа, він повинен невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня виявлення такого факту повідомити про це Національне агентство через персональний електронний кабінет.

            10. Усі документи, які подав суб’єкт декларування, зберігаються в

Реєстрі і автоматично оприлюднюються (за винятком конфіденційної інформації) у публічній частині Реєстру відповідно до цього Порядку.

            У разі створення виправленого документа первинний документ, до якого вносяться виправлення, не видаляється і зберігається в Реєстрі.

            11. Документи, які суб’єкт декларування подав до Реєстру, зберігаються у Реєстрі упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п’яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої поданої такою особою декларації, яка зберігається безстроково.

            Датою припинення виконання суб’єктом декларування функцій держави або місцевого самоврядування є дата подання ним декларації, передбаченої підпунктом 2 пункту 5 цього Розділу.

            12. Дані документів, які були подані до Реєстру, зберігаються у структурованому вигляді (у форматах JSON, XML тощо), а також у зручній для візуального сприйняття формі (у форматах PDF, HTML тощо).

 

III. Оприлюднення та надання інформації Реєстру

 

            1. Національне агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до публічної частини Реєстру.

            Такий доступ передбачає можливість пошуку, перегляду, копіювання та роздруковування інформації, отримання (завантаження) документів у різних найпоширеніших форматах даних, зокрема у форматах JSON, XML, PDF, HTML тощо.

            Доступ до даних Реєстру надається також у вигляді набору даних, організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання (у формі відкритих даних). Такі дані надаються як у вигляді окремих електронних документів для завантаження, так і за допомогою інтерфейсу прикладного програмування (АРІ) відповідно до Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року No 835.

            2. Інформація (документи), що містяться в Реєстрі, надаються на запит відповідно до Закону України „Про доступ до публічної інформації”.

 

 

В.о. заступника керівника Департаменту

-керівника першого відділу Департаменту

фінансового контролю та моніторингу

способу життя                                                                    В.С. Листушенко

Форма декларації

РОЗ`ЯСНЕННЯ

 Технічні вимоги до форми

Технічні вимоги Із змінами

Акредитація ключів

Внесення змін до розяснення

Зміни до початку роботи системи  

НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО

З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ

РІШЕННЯ

10.06.2016 No 2

 

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за No 958/29088

 

Про початок роботи системи

подання та оприлюднення

декларацій осіб, уповноважених

на виконання функцій держави

або місцевого самоврядування

 

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 12, пункту 2 Розділу XIII «Прикін-

цеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентст-

во з питань запобігання корупції ВИРІШИЛО:

1. Визначити, що система подання та оприлюднення відповідно до Закону

України «Про запобігання корупції» (далі — Закон) декларацій осіб, уповноваже-

них на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, розпочинає

свою роботу в два етапи:

1) перший етап — з 00 годин 00 хвилин 15 серпня 2016 року для таких типів

декларацій (повідомлень) та суб’єктів декларування:

щорічні декларації за 2015 рік службових осіб, які станом на 15 серпня

2016 року займають згідно зі статтею 50 Закону відповідальне та особливо відпо-

відальне становище. Зазначені у цьому абзаці декларації подаються протягом

60 календарних днів з дати, визначеної у цьому абзаці;

декларації, передбачені абзацом першим частини другої статті 45 Закону (де-

кларації осіб, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави

або місцевого самоврядування), службових осіб, які 15 серпня 2016 року чи пізніше

цієї дати припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або міс-

цевого самоврядування, та станом на день такого припинення займають згідно зі

статтею 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище;

повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування, пе-

редбачені частиною другою статті 52 Закону, службових осіб, які станом на 15 серп-

ня 2016 року чи пізніше цієї дати займають згідно зі статтею 50 Закону відповідальне

та особливо відповідальне становище;

2) другий етап — з 00 годин 00 хвилин 01 січня 2017 року для всіх інших суб’єк-

тів декларування та декларацій (повідомлень), передбачених Законом.

 

2. Зазначені у пункті 1 цього рішення декларації (повідомлення) подаються

згідно із Законом шляхом заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті

Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням про-

грамних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених

на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

 

3. Декларації суб’єктів декларування, не зазначені в підпункті 1 пункту 1 цього

рішення, подаються за формою та в порядку, встановленими Законом України

«Про засади запобігання і протидії корупції», до 01 січня 2017 року.

 

4. Департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя спіль-

но з відділом правового забезпечення забезпечити подання цього рішення

на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

 

5. Це рішення набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника Голови

Національного агентства з питань запобігання корупції Радецького Р.

 

 

Голова                                                                                                         Н. КОРЧАК

НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ

РІШЕННЯ

17.06.2016  № 2

 

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
19 липня 2016 р.
за № 987/29117

Про затвердження Переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 12, частини першої статті 50 та частини першої статті 56 Закону України «Про запобігання корупції», з метою формування та нормативного закріплення переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, Національне агентство з питань запобігання корупції ВИРІШИЛО:

1. Затвердити Перелік посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, що додається.

2. Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції подати в установленому порядку це рішення на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на члена Національного агентства з питань запобігання корупції Скопича О.Д.

4. Це рішення набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Голова

Н. Корчак


 

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішення Національного агентства
з питань запобігання корупції
17.06.2016  № 2

 

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
19 липня 2016 р.
за № 987/29117

 

ПЕРЕЛІК
посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків

1. Посада Глави Адміністрації Президента України та його заступників.

2. Посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів центрального апарату Національного банку України.

3. Посади керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів територіальних управлінь Державної судової адміністрації України.

4. Посади керівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання державної форми власності та їх заступників, призначення яких здійснюється державними органами.

5. Посади державної служби, визначені структурою державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, у разі недоцільності утворення структурних підрозділів.

6. Посади в органах місцевого самоврядування:

перших заступників, заступників міських (міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим, районного значення) голів, заступників сільських, селищних голів;

заступників голів районних, районних в містах рад;

секретарів міських (міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим, районного значення), сільських, селищних рад;

керуючих справами виконавчих комітетів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя, міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад;

голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі).

 

Голова

Н. Корчак

______________________________________________________________________________________

УВАГА !

Національним агенством з питань запобігання корупції затверджено Методичні рекомендації з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та прирівняних до них осіб.

 

Дивитись: www.nazk.gov.ua

__________________________________________________________________________________________

                                                                                        ЗАТВЕРДЖУЮ

                                                                            Голова Перечинської районної

                                                                                                          державної адміністрації

 

В.І. Олефір

 

                                                                                                       12 січня 2017р. 

 

 

П Л А Н

заходів щодо запобігання та протидії корупції на 2017 рік

 

            Відповідно до Законів України "Про запобігання корупції", "Про засади Державної антикорупційної політики в Україні" (Антикорупційної стратегії) на 2014-2017 роки", постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року  № 265 "Про затвердження Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки" (зі змінами), з метою забезпечення виконання Плану Закарпатської обласної державної адміністрації щодо запобігання корупції в органах державної влади та органів місцевого самоврядування на 2017 рік здійснити наступні заходи:

           

Забезпечити постійний контроль за станом виконання вимог Закону

України "Про засади  корупції", Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів антикорупційного характеру у структурних підрозділах райдержадміністрації, виконкомах міської та сільських рад.

 

Структурні підрозділи

 райдержадміністрації,

виконкоми міської та

сільських рад

Термін: протягом 2017 року

           

            2. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2013 року №706 (із змінами) рекомендувати головам виконкомів міської та сільських рад визначити відповідальну особу, яка забезпечує контроль за здійсненням заходів з питань дотримання вимог антикорупційного законодавства та щодо мінімізації можливості виникнення конфлікту інтересів.

 

Виконкоми міської та

сільських рад

Термін: до 15 лютого 2017 року

 

3. Відповідно  до  статті  45  Закону України   "Про запобігання корупції"

забезпечити  подання субєктами декларування декларацій про майно, доходи, витрати і зобов"язання фінансового характеру за 2016 рік. Забезпечити заповнення на офіційному веб-сайті Національного агенства з питань запобігання корупції декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за формою встановленою НАЗК.

 

Структурні підрозділи

 райдержадміністрації,

виконкоми міської та

сільських рад

Термін: до 1 квітня 2017 року

 

4. Відповідно до Законів України "Про доступ до публічної інформації", "Про засади Державної антикорупційної політики в Україні" (Антикорупційної стратегії) на 2014-2017 роки" з метою запобігання і протидії скоєння корупційних правопорушень працівниками, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, висвітлювати на офіційній веб-сторінці районної державної адміністрації інформацію щодо змін в антикорупційному законодавстві.

 

Відповідальна особа з питань запобігання

 і виявлення корупції та взаємодії

з правоохоронними органами

райдержадміністрації

Термін: протягом 2017 року

 

5. Відповідно до Законів України "Про запобігання корупції", "Про засади Державної антикорупційної політики в Україні" (Антикорупційної стратегії) на 2014-2017 роки" забезпечити  взаємодію із спеціально уповноваженими суб’єктами, які в межах своєї компетенції безпосередньо здійснюють заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень.

 

Відповідальна особа з питань запобігання

 і виявлення корупції та взаємодії

з правоохоронними органами

райдержадміністрації

Термін: протягом 2017 року

 

            6. Розглядати на нарадах за участю керівників структурних підрозділів райдержадміністрації, голів виконкомів місцевих рад,  питання щодо дотримання законодавства про боротьбу з корупцією та про державну службу, здійснення заходів щодо запобігання проявам корупції та реагування на них.

 

Відповідальна особа з питань запобігання

 і виявлення корупції та взаємодії

з правоохоронними органами

райдержадміністрації

Термін: протягом 2017 року

 

            7. Забезпечити підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників з питань, пов’язаних із запобіганням корупції.

 

Структурні підрозділи

 райдержадміністрації,

виконкоми міської та

сільських рад

Термін: протягом 2017 року

 

8. З метою забезпечення відкритості та прозорості у роботі органів

державної влади висвітлювати на офіційній веб-сторінці районної державної адміністрації інформацію  про діяльність органів влади, про прийняті районною державною адміністрацією рішення та розпорядження, готувати з даних питань публікації у районній газеті "Народне слово".

 

Структурні підрозділи

райдержадміністрації

Термін: постійно

 

 

Відповідальна особа з питань запобігання

і виявлення корупції та взаємодії

з правоохоронними органами

райдержадміністрації                                                                     В.Ф. Ходанич 

____________________________________________________________________________________________

РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю

___________________________________________________________________________________________

30.03.2015

У К Р А Ї Н А

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я

голови Перечинської районної державної адміністрації

Закарпатської області

 

30.03.2015                   Перечин                 №103

 

Про проведення перевірки, передбаченої Законом України

"Про очищення влади"

  

Відповідно до статей  2, 6 і 25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Закону України "Про очищення влади", Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1025-р "Про затвердження плану проведення перевірок відповідно до Закону України "Про очищення влади", розпорядження голови Закарпатської облдержадміністрації 17.03.2015 №87 "Про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади":

 

1.Провести в  Перечинській    районній державній адміністрації  перевірку, передбачену Законом України "Про очищення влади":

а) першого заступника голови районної державної адміністрації, заступника голови районної державної адміністрації, керівника апарату районної адміністрації, завідувачів секторів та начальників відділів апарату районної державної адміністрації, визначивши днем початку перевірки 14 квітня 2015 року.

б) керівників самостійних структурних підрозділів районної державної адміністрації, визначивши днем початку перевірки  5 травня 2015 року.

в) спеціалістів апарату та самостійних структурних підрозділів районної державної адміністрації, визначивши днем початку перевірки 26 травня 2015 року.

2. Визначити відділ організаційної і кадрової роботи апарату райдержадміністрації відповідальним за організацію проведення перевірки керівництва райдержадміністрації, керівників структурних підрозділів райдержадміністрації, працівників апарату райдержадміністрації.

3. Відділу організаційної і кадрової роботи апарату райдержадміністрації:

3.1. Ознайомити з цим розпорядженням  керівників, заступників керівників, спеціалістів апарату райдержадміністрації, у тому числі працівників, які відсутні  на робочому місці (знаходяться у відрядженні, щорічних основних та додаткових відпустках, відпустках  без збереження заробітної плати, навчальних відпустках, відпустках для догляду за дитиною, у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відсторонені від посади), та керівників і заступників  керівників структурних підрозділів райдержадміністрації.

3.2. Витребувати від державних службовців подання у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки в органі власноруч написаних заяв про те, що до нього (неї) не застосовуються (застосовуються) заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", згоду на проведення перевірки, декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік та копію паспорта громадянина України для надсилання в органи, які здійснюють перевірку.

3.3. Попередити державних службовців, стосовно яких здійснюється перевірка, що неподання ними заяви або повідомлення про застосування до них заборони, визначеною частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", є підставою для звільнення із займаної посади.

3.4. Протягом трьох днів після одержання відповідних документів подавати сектору з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськістю та у справах преси та інформації апарату райдержадміністрації матеріали для оприлюднення на офіційному веб-сайті  райдержадміністрації  інформації про початок проведення перевірки, копії заяв і декларацій (крім відомостей, що віднесені законом до інформації з обмеженим доступом) та результатів проведення цієї перевірки.

4. Управлінню соціального захисту населення райдержадміністрації,  управлінню економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації, фінансовому управлінню райдержадміністрації, відділу  агропромислового розвитку райдержадміністрації, відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, відділу культури райдержадміністрації та Перечинському районному центру соціальних служб для сім′ї, дітей та молоді забезпечити проведення відповідних перевірок, передбачених Законом України  "Про очищення влади" , у строки, визначені планом, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року   №1025-р.

5. Контроль за виконанням цього розпорядження залишаю за собою.

 

Т.в.о. голови державної адміністрації                                                                                      І. Бібен

           

   

Додаток 1
до Порядку

___________________________________________________________

(найменування органу або суду, посада, прізвище, ім’я, по батькові керівника органу або голови

 

___________________________________________________________________________________суду відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України “Про очищення влади”/Вища

 

___________________________________________________________________________________кваліфікаційна комісія суддів України - для особи, яка виявила бажання стати суддею)

 

_______________________________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові особи)

 

 

ЗАЯВА*
про проведення перевірки, передбаченої Законом
України “Про очищення влади”

Я, ______________________________________________________________________,

(прізвище, ім’я та по батькові)

відповідно до статті 4 Закону України “Про очищення влади” повідомляю, що заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, не застосовуються щодо мене.

 

Надаю згоду на:

проходження перевірки;

оприлюднення відомостей щодо себе відповідно до вимог Закону України “Про очищення влади”.

 

Додаток: копія декларації про майно, доходи, витрати  і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік.

 

 

____ ____________ 20__ р.                                                           ____________________

                  (підпис)

_________

* Заява пишеться особою власноручно.

_____________________________________________________________________________________________

 

 

У К Р А Ї Н А

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я

голови Перечинської районної державної адміністрації

Закарпатської області

 

30.06.2015                                            Перечин                                      № 197

 

  

Про план заходів з виконання в районі програми щодо реалізації

засад Державної антикорупційної політики (Антикорупційної

стратегії) на 2015 — 2017 роки

 

 Відповідно до статей 6 і 39 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, Закону України „Про засади Державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2014 − 2017 роки”, з метою забезпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України                              від 29 квітня 2015 року № 265 „Про затвердження Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 − 2017 роки”, на виконання розпорядження голови Закарпатської облдержадміністрації 03.06.2015 №175 „Про план заходів з виконання в області програми щодо реалізації засад Державної антикорупційної політики (Антикорупційної стратегії) на 2015 − 2017 роки”:

 

1. Затвердити план заходів з виконання в районі програми щодо реалізації засад Державної антикорупційної політики (Антикорупційної стратегії) на 2015 − 2017 роки, що додається.

2. Визначити першого заступника голови райдержадміністрації      Поприка В.І. відповідальним за координацію здійснення передбачених планом заходів.

3. Рекомендувати сільським, міському головам розробити відповідні плани заходів та забезпечити їх виконання.

4. Структурним підрозділам райдержадміністрації, пропонувати сільським, міському головам про хід виконання плану заходів інформувати   райдержадміністрацію щорічно до 25 червня та 25 грудня.

5. Контроль за виконанням цього розпорядження залишаю за собою.

 

 

 

Т.в.о. голови державної адміністрації                                                                    І.Бібен

 

 

 


ЗАТВЕРДЖЕНО

Розпорядження голови

державної адміністрації

30.06.2015  № 197

 

ПЛАН

заходів з виконання в районні програми щодо реалізації засад Державної антикорупційної
політики (Антикорупційної стратегії) на 2015
 − 2017 роки

 

I. Формування та реалізація державної антикорупційної політики

 

Найменування завдання

Найменування заходу

Строк виконання

Відповідальні за виконання

Індикатор виконання

 
 

1. Створення інституціональ-ного механізму формування та моніторингу реалізації державної політики  

Участь, у межах повно-важень, у реалізації засад державної антикорупційної політики в районі (Антико-рупційної стратегії) на 2015 – 2017 роки

 

2015 – 2017 роки

Структурні підрозділи райдерж-адміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Розроблено план заходів з виконання в районі програми щодо реалізації засад Державної антикорупційної
політики (Антикорупційної стратегії) на 2015
 − 2017 роки

 

 

 

Забезпечення укладення договорів про забезпечення доступу Агентства до інформаційних баз даних державних органів влади, органів місцевого самоврядування

Листопад

2015 року

Відділ організаційної та кадрової роботи апарату райдержадміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Укладання угод

 

 

Інвентаризація існуючих баз даних районних державних органів влади, органів місцевого самоврядування  забезпечення, за наявності, технічної можливості, прямого доступу до них

До 1 січня 2016 року

Відділ організаційної та кадрової роботи апарату райдержадміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Забезпечення доступу до інформаційних баз даних

 

 

Забезпечення ефективної реалізації Закону України „Про запобігання корупції”

Протягом

2016 року

Уповноважена особа з питань взаємодії з правоохоронними органами, запобігання та виявлення корупції в районній державній адміністрації, сільські, міський голови            (за згодою)

Підготовка інформації щодо виконання Закону України „Про запобігання корупції”

 

2. Створення інструментів отримання достовірної інфор-мації щодо кількісних та якісних показників корупції

Забезпечення взаємодії із спеціально уповно-важеними суб’єктами, які в межах своєї компетенції безпосередньо здійснюють заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень

2015 – 2017 роки

Уповноважена особа з питань взаємодії з правоохоронними органами, запобігання та виявлення корупції в районній державній адміністрації, сільські, міський голови             (за згодою)

Інформування відділу взаємодії з правоохоронними органами, запобігання і виявлення корупції та оборонної роботи облдержадміністрації

 

3. Підготовка нової антикоруп- ційної стратегії

Сприяння у проведенні дослідження кількісних та якісних показників корупції в районі, стану виконання Закону України „Про засади Державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2014 − 2017 роки”

Червень 2017 року

Уповноважена особа з питань взаємодії з правоохоронними органами, запобігання та виявлення корупції в районній державній адміністрації, сільські, міський голови             (за згодою)

Підготовка інформації

 

4. Встановлення нових форм співпраці з громадськістю у формуванні та моніторингу реалізації державної антико-рупційної політики

Затвердження спільного з громадськістю меморандуму щодо принципів партнерства у сфері антикорупційної політики та забезпечення його виконання

Жовтень − грудень

2015 року

Сектор з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю апарату райдержадміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Меморандум про партнерство                           у формуванні та реалізації антикорупційної політики узгоджений з громадськістю та громадською радою при райдержадміністрації

 

 

II. Запобігання корупції 

 

Найменування завдання

Найменування заходу

Строк виконання

Відповідальні за виконання

Індикатор виконання

 
 

1. Створення ефективної системи виявлення, запобі-гання та врегулювання конфлікту інтересів

Забезпечення на основі результатів аналізу корупційних ризиків проведення моніторингу дотримання законодавства щодо конфлікту інтересів та притягнення до відповідальності осіб, винних у його порушенні, а також відшкодування шкоди, заподіяної рішеннями, прийнятими в умовах конфлікту інтересів, або діями, вчиненими в таких умовах

2016 − 2017 роки

Структурні підрозділи райдерж-адміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Підготовка статистичних даних щодо виявлених фактів конфлікту інтересів, притягнення до відповідальності, відшкодування шкоди, заподіяної в умовах конфлікту інтересів

 

 

Проведення інформаційної кампанії з метою ознайомлення з новим законодавством про конфлікт інтересів для районних депутатів та депутатів органів місцевого самоврядування

2016 − 2017 роки

Юридичний сектор, сектор з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськістю та у справах преси та інформації апарату райдержадміністрації, сільські, селищний голови (за згодою)

Проведення заходів щодо роз’яснення нового законодавства

 

2. Реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування

Забезпечення вимог законів України „Про державну службу”, „Про службу в органах місцевого самоврядування”

2015  2017 роки

Структурні підрозділи райдерж-адміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Прийняття законів

 

3. Створення ефективної системи виявлення, запобі-гання та врегулювання конфлікту інтересів

Роз’яснення інституту конфлікту інтересів та пов’язаних з ним наслідків для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб

2015 − 2017 роки

Юридичний сектор, сектор з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськістю та у справах преси та інформації апарату райдержадміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Проведення інформаційних кампаній, підготовка статистичних даних про кількість та категорії осіб, що охоплені кампаніями

 

4. Запровадження механізмів дотримання етичних стан-дартів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Надання пропозицій до проекту загальних правил поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

Грудень 2015 року

Відділ організаційної та кадрової роботи апарату райдержадміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Затвердження правил поведінки

 

5. Проведення перевірок на доброчесність осіб, уповно-важених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Проведення громадського обговорення проекту закону

Вересень

2015 року

Сектор з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю апарату райдержадміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Обговорення проекту закону

 

6. Впровадження системного підходу до запобігання корупції в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування на основі результатів аналізу корупційних ризиків

Запровадження виконання антикорупційних заходів в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування відповідно до Закону України „Про запобігання корупції”

2015 − 2017 роки

Структурні підрозділи райдерж-адміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Затвердження плану заходів

 

7. Усунення передумов вчинення корупційних правопорушень під час здійснення адміністративних процедур

Здійснення практичних заходів щодо усунення корупційних чинників у адміністративних процедурах, зокрема забезпечення:

 

 

 

 

 

а) розвитку інтегрованих прозорих офісів-центрів надання адміністративних послуг

2015 − 2016 роки

Центр надання адміністратив-них послуг при Перечинській райдержадміністрації

Функціонування офісів-центрів надання адміністративних послуг

 

 

Забезпечення вимог Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про здійснення державних закупівель” (щодо удосконалення системи державних закупівель та електронних закупівель)” після його прийняття

2016 − 2017 роки

Структурні підрозділи райдерж-адміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Забезпечення виконання Закону

 

 

Забезпечення запровадження процедури електронних державних закупівель в районі

Січень 2016 року

 Структурні підрозділи райдерж-адміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Проведення електронних державних закупівель

 

8. Усунення корупційних чинників у процедурах державних закупівель

Забезпечення вимог Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про здійснення державних закупівель

Січень 2016 року

 Структурні підрозділи райдерж-адміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Створення робочої групи та підготовки звіту до обласної державної адміністрації

 

 

 

 

III. Запобігання корупції в органах влади та місцевого самоврядування

 

Найменування завдання

Найменування заходу

Строк виконання

Відповідальні за виконання

Індикатор виконання

1. Зміна суспільних уявлень про корупцію

1) Проведення у 2015, 2016 і 2017 роках опитування населення з метою виявлення динаміки у сприйнятті корупції

Щороку в березні

Сектор з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадські-стю, та у справах преси та інформації  апарату райдержад-міністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Підготовка аналітичних звітів

 

2) Прийняття у співпраці з інститутами громадянського суспільства плану заходів щодо комплексного розв’язання проблеми толерантного ставлення населення до корупції, орієнтованого на різні соціальні та вікові групи

Липень − грудень

2015 року

Сектор з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадські-стю, та у справах преси та інформації  апарату райдержад-міністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Прийняття плану заходів

 

3) Забезпечення:

а) регулярного проведення інформаційних кампаній, спрямованих на формування у населення не сприйняття корупції як способу розв’язання проблеми

Відповідно до затверджено-го плану роботи

Сектор з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю апарату райдержадміністрації спільно з редакція газети „Народне слово”                (за згодою) сільські, міський голови (за згодою)

Проведення заходів у рамках кампаній

 

б) проведення комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня правової свідомості населення, зокрема в частині обізнаності громадян щодо своїх прав і свобод, механізму їх реалізації та правових способів захисту

Відповідно до затверджено-го плану роботи

Сектор з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадські-стю, та у справах преси та інформації  апарату райдержад-міністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Проведення комплексних заходів із підвищення рівня правової свідомості населення

 

в) роз’яснення найбільш важливих антикорупційних заходів, що здійснюються в державі, положень законодавства про запобігання та протидію корупції, зокрема в частині визначення видів та форм корупційної поведінки, щодо моделей правильної поведінки в ситуаціях з можливими корупційними ризиками

Відповідно до затвердженого плану роботи

Сектор з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю апарату райдержадміністрації спільно з редакція газети „Народне слово”                (за згодою) сільські, міський голови (за згодою)

Проведення публічних заходів для населення у доступній формі про антикорупційне законо-давство

 

г) проведення заходів, спрямованих на заохочення повідомлення спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції про факти вчинення корупційних правопорушень

Щороку

Уповноважена особа з питань взаємодії з правоохоронними органами, запобігання та виявлення корупції в районній державній адміністрації, сільські, міський голови              (за згодою)

Підготовка інформаційних матеріалів, проведення заходів

 

д) залучення фахівців під час проведення підвищення кваліфікації педагогічних працівників для роз’яснення нового антикорупційного законодавства

2015 − 2017 роки

Відділ освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Ознайомлення з антикорупційним законодавством

 

е) ознайомлення в межах компетенції учнів у загальноосвітніх навчальних закладах з новим антикорупційним законодавством

З вересня

2016 року

Відділ освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, сільські, міський голови (за згодою)

Ознайомлення з антикорупційним законо-давством