а Untitled Page

Охорона здоров’я. Огляд галузі

 

Всесвітній день дитини: історія свята

            Щорічно 20 листопада відзначається Всесвітній день дитини, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН ще в 1954 році. Це світле свято насамперед створене для привернення уваги громадськості до актуальних проблем дітей, адже вони – найбільш незахищений і вразливий прошарок населення. Сьогодні у всьому світі часто порушуються права дітей, утискаються їхні інтереси і навіть завдається шкода здоров’ю, тому в День дитини проводяться благодійні заходи, спрямовані на допомогу нужденним.

            Свято Всесвітнього дня дитини починає свою історію з 50-х років минулого століття, коли Генеральна Асамблея ООН рекомендувала всім країнам ввести знаменний день до списку святкових. Кожній державі було запропоновано вибрати ту дату, яка максимально підходить для цієї мети, зазначаючи в офіційних даних ООН інформацію про святкування Всесвітнього дня дитини 20 листопада. Варто зазначити, що в 1959 році саме цього дня була прийнята «Декларація прав дитини», а потім – у 1989 – «Конвенція прав дитини».

            Щорічно на честь знаменної дати в більшості країн проходить велика кількість благодійних акцій та заходів, які спрямовані на підвищення рівня добробуту дітей, захисту їхніх прав, усвідомленості населення щодо наявних проблем.

            Пам’ятайте, що головне для кожного малюка – увага, турбота і любов. Кожен з нас може ощасливити дитину, подарувавши частинку свого тепла, особливо тим, хто цього потребує найбільше!

 

Є маленькі люди на планеті,
Невгамовні, часом смішні, діти.
З щирими та добрими серцями,
З допитливими і чистими очима.
Вони гідні найкращої долі.
Нехай ніколи їх не спіткає горе.
Нехай діти всієї Землі сміються дзвінко.
Хай живе Всесвітній День дитини!


 

Сьогодні Всесвітній день боротьби із цукровим діабетом. Загрози та профілактика хвороби

  

            14-го листопада відзначають Всесвітній день боротьби із цукровим діабетом. Цей день слугує нагадуванням усьому людству про те, що поширеність хвороби невпинно зростає. Вперше цей день провела у 1991-му році IDF– Міжнародна діабетична федерація та ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я. Завдяки IDF мільйони людей по всьому світу дізнаються про цукровий діабет та його ускладнення.

            За даними ВООЗ, діабет входить до трійки захворювань, які найчастіше спричиняють інвалідизацію населення та смерть. До цього переліку входять рак, атеросклероз та цукровий діабет.

            Непокоять і масштаби розповсюдження цукрового діабету. Сьогодні у світі зареєстровані близько 200 мільйонів випадків захворювань на цю хворобу, проте реально кількість хворих удвічі вища (тому що у підрахунках не враховані особи із легкою формою хвороби, яка не потребує медикаментозного лікування).

            Розрізняють цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний) та цукровий діабет 2 типу (інсулінонезалежний). Зростання захворювання пов’язане із діабетом 2 типу, частка якого становить понад 85 всіх випадків.

            Профілактика діабету полягає у простих заходах із підтримання здорового способу життя. Щоб уберегтися від діабету необхідно: досягнути нормальної маси тіла та підтримувати її; бути фізично активним та приділяти не менше 150 хвилин на тиждень регулярній фізичній активності; дотримуватися здорового харчування та зменшувати кількість глюкози та насичених жирів; утримуватись від тютюнопаління.

 

            


 

Оголошення

У зв’язку з ліквідацією відділу охорони здоров’я Перечинської районної державної адміністрації з 06.11.2019 року приймаються заявлення вимог кредиторами протягом 2-х місяців

річний план закупівель 

 

ВІДДІЛ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ІНФОРМУЄ

Департамент охорони здоров’я Закарпатської обласної державної адміністрації спільно з ДУ «Закарпатський обласний лабораторний центр МОЗ України видали наказ 23 жовтня 2019 року «Про посилення заходів щодо попередження розповсюдження захворювань на дифтерію серед населення Закарпатської області», відповідно до якого розписані дії медичного персоналу на випадок виявлення захворювання на дифтерію у населення.

Єдиний спосіб захиститися від дифтерії та запобігти розвитку небезпечних ускладнень – вакцинація для дітей і ревакцинація для дорослих. З’ясуйте, коли і які щеплення ви робили: від дифтерії і правця ви мали отримати 6 доз вакцини у дитинстві відповідно до Календаря щеплень, у дорослому віці вакцинуватися потрібно кожні 10 років. У Перечині та Перечинському районі безкоштовно вакцинуватися можна у свого сімейного лікаря в амбулаторіях загальної практики сімейної медицини, вакцини у районі достатньо.

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передачі, яке характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.

Збудник і передача інфекції

Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб; кип’ятіння та 1% розчин сулеми знищують палички через 1 хвилину. Токсин, який виділяє паличка, в зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине при нагріванні (+60 С та вище), дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів. Джерело інфекції – хвора людина або носій дифтерійної палочки, які  виділяють токсигенні штами збудника.

Дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, в результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання.

Симптоми

Дифтерія — вакцинокерована інфекція. Хворіють на дифтерію не щеплені або невірно щеплені особи. Захворювання може протікати у вигляді спалахів та спорадичних випадків, це залежить від рівня колективного імунітету. Як окремий вид інфекційного процесу виділяють бактеріоносійство.

Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, ступеня токсикозу та/або обтурації дихальних шляхів, наявністю та характером ускладнень, супутніми захворюваннями та приєднанням вторинних інфекцій.

Захворювання на дифтерію може мати наступні прояви:

·  біль у горлі,

·  підвищена температура, лихоманка,

·  набряк слизової оболонки ротоглотки,

·  наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу,

·  набряк шиї,

·  збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

Ускладнення

Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. Практично всі органи чутливі до дії токсину, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. В результаті дії токсину порушується синтез білка клітинами, що приводить до гибелі клітини.

Ускладнення від дифтерії можуть включати:

·  блокування дихальних шляхів,

·  інфекційно-токсичний шок,

·  пошкодження серцевого м`яза (міокардит),

·  ураження нервової системи,

·  нефрозонефрит,

·  легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).

Профілактика

Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і попередити розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація  дітей, згідно з календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація  дорослих (кожні 10 років).

Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1-1,5 років не гарантує захист від інфікування та захворювання, але захворювання у правильно щеплених буде протікати набагато легше, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно проводити як вакцинацію, так і ревакцинацію.

Для попередження розповсюдження захворювання потрібне раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.

Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця), наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та веде до зниження захворюваності.

Щеплення проводяться у кабінетах щеплень дільничних поліклінічних закладів (безкоштовно). А також існує мережа приватних кабінетів щеплень, де можна отримати щеплення за власні кошти.

Вакцинація дітей

Згідно з національним Календарем профілактичних щеплень, для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), для ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Ці вакцини використовуються для щеплення дітей до виповнення 6 років.

Вакцинація АКДП (АаКДП) вакциною здійснюється у: 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі — АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М).

Щеплення дітей до 7 років з порушенням Календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку.

Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово. Ревакцинація дітей віком 15 –18 років, які отримують щеплення поза цим Календарем, здійснюється з мінімальним інтервалом у 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.

Вакцинація дорослих

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

При виникненні осередку інфекції

Для профілактики дифтерії при виникненні осередку інфекції контактні особи залежно від їх вакцинального статусу підлягають негайній імунізації:

·                     нещеплені особи повинні одержати первинний вакцинальний комплекс (вакцинація та перша ревакцинація) препаратами згідно з віком;

·                     особи, які підлягають ревакцинації згідно з цим Календарем у поточному році, повинні негайно отримати чергову ревакцинацію;

·                     особи, імунізовані згідно з цим Календарем, повинні отримати додаткову дозу АД (дифтерійного анатоксину) або АД-М анатоксину залежно від віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії пройшло не менше року.

Статистика

Захворювання на дифтерію зустрічається в усьому світі. Максимальна кількість випадків зазвичай припадає на осінньо-зимовий період.

Під час епідемії дифтерії в Україні з 1991-го до 1998-го року, спричиненої низьким охопленням дітей вакцинацією та відсутністю ревакцинації дорослих, захворіли близько 20 тисяч людей, 696 з них померли.

За останні роки в Україні реєструвалися поодинокі випадки захворювання на дифтерію: 2011 рік – 8 випадків (серед них – 2 дітей), 2012 – 5 (серед них – 1 дитина), 2013 – 6 (серед них – 2 дитини), 2014 – 4 (серед них – 1 дитина), 2015 – 2 (серед них – 1 дитина), 2016 – 4 дорослих (1 – в Івано-франківській області, 1 – в Одеській і 2 – у місті Києві), 2017 - випадків захворювання на дифтерію зареєстровано не було. Летальних випадків за даний період не було. У 2018 року в Україні зареєстровано 10 випадків захворювання на дифтерію. 

Які можуть бути побічні ефекти при вакцинації проти дифтерії, наскільки вони небезпечні?

Як і будь-який лікарський препарат, вакцини можуть викликати реакції, проте ризики для здоров`я та життя при захворюванні на дифтерію, правець і кашлюк набагато серйозніші, ніж ризики розвитку серйозної реакції на вакцину.

Реакції, такі як болісні відчуття і припухлість в місці ін`єкції або підвищення температури - це нормальне явище. Вони з`являються незабаром після того, як вакцина була введена і зазвичай проходять протягом кількох днів.

Підвищення температури у дітей пов`язана з кашлюковим компонентом у складі вакцини АКДП, у дорослих, які отримують вакцину від дифтерії та правця, можливі місцеві реакції: може боліти рука і плече. Якщо ви правша, рекомендую зробити ін`єкцію в ліву руку.

 

 

24 жовтня  Всесвітній день боротьби з поліомієлітом 

Щороку 24 жовтня відзначається Всесвітній день боротьби з поліомієлітом. Дата події була приурочена до дня народження Джонаса Солка – американського епідеміолога та вірусолога, що протягом 1952–1955 років розробив інактивовану вакцину проти поліомієліту. Ця подія має на меті привернути увагу світової спільноти до страшного захворювання і його наслідків, можливості профілактики шляхом обов’язкового щеплення та всесвітньої кампанії боротьби з поліомієлітом End Polio Now (https://www.endpolio.org/).

            Поліомієліт (поліо) – дитячий спинальний параліч, спричинений поліовірусом. Наслідком хвороби можуть бути невиліковний параліч та навіть смерть. Поліомієліт невиліковний, але захворюванню та поширенню хвороби можна запобігти шляхом вакцинації. Так, у 1988 році захворюваність на поліо в світі сягала 350 000 випадків.  За оцінками експертів, за умови продовження вакцинації проти поліо є шанс найближчими роками повністю ліквідувати циркуляцію поліовірусу в світі та позбутися цієї хвороби. Повне викорінення поліо в світі – надзвичайно амбітне завдання. Застосування вакцинації проти поліомієліту призвело до створення в 1988 році Глобальної Ініціативи з Ліквідації Поліомієліту, з моменту створення якої, число нових випадків захворювання зменшилась більш ніж на 99%.

            Довідково. Всесвітній день боротьби з поліомієлітом був започаткований з ініціативи міжнародної неурядової нерелігійної та неполітичної благодійної організації Rotary International.
            Щоб підвищити обізнаність населення щодо поліомієліту, наслідки від цього захворювання та його профілактику, надаємо

пам’ятку щодо запобігання поліомієліту

Поліомієліт представляє собою гостре інфекційне захворювання вірусної етіології, яке виникає в результаті інфікування одним з трьох типів вірусів поліомієліту.

Клінічні прояви поліомієліту поліморфні. У понад 90% інфікованих осіб інфекція є безсимптомна, у 4-8% захворювання перебігає в абортивній формі без рухових порушень. Абортивна форма поліомієліту може проявлятися у вигляді гострої респіраторної інфекції, гострої кишкової інфекції, у 1% хворих розвивається серозний менінгіт. Лише у (0,1-1,0%) сприйнятливих до захворювання осіб розвивається паралітична форма хвороби.

Клінічні ознаки паралітичних форм поліомієліту:

·        гострий початок захворювання з загально-інфекційного синдрому:

·        підвищення температури тіла

·        головний біль

·        біль у горлі

·        нежить

·        диспепсичні розлади – блювота і проноси

·        розвиток гострих вялих паралічів виникає від декількох годин до 1-5 днів;

- частіше страждають проксимальні відділи кінцівок;

- парези і паралічі мають асиметричне "мозаїчне" розташування;

- знижений тонус м’язів;

- уражаються м’язи ніг, рук, тулуба;

- зміна походки;

- знижені сухожильні рефлекси;

- чутливість збережена;

- швидкий розвиток атрофії м`язів.

Як можна заразитися вірусом поліомієліту?

Джерелом інфекції є хворі на паралітичні та непаралітичні форми поліомієліту або вірусоносії. Передача збудника поліомієліту відбувається від людини до людини. Основний механізм передачі вірусу – фекально-оральний. Вірус може передаватися через брудні руки, іграшки, інфіковану воду та їжу, а також може передаватися переносниками – мухами.

Як довго є заразним хворий на поліомієліт?

З верхніх дихальних шляхів вірус виділяється тільки в гострому, препаралітичному періоді, з випорожненнями – більш тривалий час. Найбільш інтенсивне виділення вірусу від хворого відбувається в перші два тижні захворювання, але може продовжуватися до 4-6 тижнів від початку захворювання.

Як попередити зараження на поліомієліт?

Ізоляція осіб , що прибули з країн-ендемічних по поліомієліту з проявами гострої респіраторної інфекції, гострої кишкової інфекції, серозного менінгіту, в’ялих паралічів з обов’язковим їх дворазовим обстеженням на поліомієліт.

На контактних осіб накладається карантин строком на 21 день з моменту ізоляції хворого. За ними організується нагляд педіатра (щоденно) та невролога (одноразово, в разі необхідності).

У вогнищі інфекції проводять поточну та заключну дезінфекцію з використанням дезінфікуючих засобів.

При загрозі виникнення поліомієліту в країні всім дітям у віці до 5 років, що не були щеплені або щеплені з порушенням графіку, проводять термінову вакцинацію живою поліомієлітною вакциною.

Обмеження відвідування країн - ендемічних по поліомієліту, а при завезенні в країну захворювання місць великого скупчення людей.

Часте миття руки с милом.

Провітрювання приміщення декілька разів на день.

Проведення вологого прибирання приміщень.

Вживання тільки кип’яченої або спеціальної води для пиття, добре вимитих овочів та фруктів, бажано з милом.

Розвитку паралітичних форм поліомієліту сприяє:

Відсутність або неповний курс вакцинації проти поліомієліту

Вагітність

Інтенсивні фізичні навантаження

Тісний, тривалий контакт з хворим

Як запобігти розповсюдженню поліомієліту в дитячих установах?

Під час загрози спалаху поліомієліту нові діти в загальноосвітні навчальні, оздоровчі та санаторно-курортні заклади не приймаються.

Припиняється відвідування дитячої установи сторонніми особами.

Проводиться вологе прибирання приміщень не менше двох разів на день.

Приміщення, в яких знаходяться діти повинні бути вентильованими, їх необхідно провітрювати декілька разів на день.

Діти повинні дотримуватись правил особистої гігієни (часте миття рук з милом протягом дня).

Виключається переведення дітей із групи в групу.

Діти повинні щоденно оглядатися лікарем чи педіатром і при появі перших ознак захворювання (підйом температури тіла, головний біль, катаральні прояви, диспепсичні розлади, біль у кінцівках, пітливість) необхідно госпіталізувати до інфекційного відділення.

Щоб попередити зараження дитини на поліомієліт:

Слід обовязково дотримуватися графіку профілактичних щеплень

Уникати дитині місць великого скупчення людей

Уникати контакту з особами, що перебували в країнах-ендемічних по поліомієліту та відвідування країн - ендемічних по поліомієліту

Навчити дітей мити руки з милом.

Провітрювати приміщення декілька разів на день.

Проводити вологе прибирання оселі.

Пити тільки кип’ячену воду, добре вимиті овочі та фрукти.

Що робити батькам, якщо дитина захворіла на поліомієліт?

При появі перших ознак захворювання (підйом температури тіла, головний біль, катаральні прояви, диспепсичні розлади, біль у кінцівках, неможливість стати на ніжки, пітливість) необхідно звернутись до лікаря.

 

 

  

наказ

 

МОЗ України починає будувати діалог з тими, хто впроваджує реформи на місцях

 

                27 вересня 2019 р. відбулася чотирьохгодинна зустріч керівництва МОЗ України та представників департаментів і управлінь охорони здоров’я з усіх регіонів країни, на якій обговорили пріоритети розвитку медичної галузі, проблемні питання та шляхи їх вирішення.

            Міністерство охорони здоров’я України має на меті побудову партнерських стосунків та налагодження конструктивної взаємодії між відомством та регіонами. Продовження медичної реформи передбачає спільну командну роботу та спільну відповідальність.

            Для ефективного впровадження змін важливими є чітко визначені спільні пріоритети, які присутнім окреслила Міністр охорони здоров’я України Зоряна Скалецька:

1.   Розвиток громадського здоров’я, а саме поліпшення санітарного епідемічного благополуччя в країні та сприяння здоровому способу життя.

2.   Якісна медична допомога, ефективність якої напряму залежить від трьох взаємопов’язаних складників: ефективної та своєчасної медичної допомоги, доступних ліків і кваліфікованих кадрів.

3.   Порятунок життів. За цим напрямом фокус спрямовано на покращення надання екстреної медичної допомоги, доступності трансплантації та розвитку паліативної допомоги.

“В основу трансформації системи охорони здоров’я України покладено найвищу цінність - це життя і здоров’я людини. Основні цілі на наступні п’ять років: щоб люди менше хворіли, швидко одужували та довше жили. Для цього ми налагоджуємо продуктивний діалог і ефективну роботу з усіма регіонами”, - наголосила Міністр охорони здоров’я України Зоряна Скалецька.

            На сьогоднішній день існує достатньо проблем, які гальмують ефективність реалізації медичної реформи в країні, на що вказує документ, який ДОЗи надіслали напередодні наради в міністерство. У ньому прописано більше ста нагальних потреблем, які потребують термінового вирішення. Перше з них: 

1.   Відсутність продуктивної взаємодії між структурними підрозділами ОДА з питань охорони здоров’я та Міністерством. Як наголошували керівники ДОЗів, в останні два роки, з часу впровадження реформи, такого діалогу не було.

2.   Недосконалість законодавчої бази для реалізації пілотного проекту «Створення системи надання послуги раннього втручання для забезпечення розвитку дитини, збереження її здоров’я та життя» затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 350-р «Деякі питання створення системи надання послуги раннього втручання для забезпечення розвитку дитини, збереження її здоров’я та життя»;

3.   Відсутність єдиного, стандартизованого підходу для лікування будь-яких захворювань, незважаючи на місце надання медичної допомоги;

4.   Відсутність затвердженого основного табеля оснащення багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування, інших лікарень, які входять до складу госпітального округу, тощо.

“Доступ до якісної медичної допомоги має бути рівним для всіх у кожному регіоні України. Необхідно довести розпочату справу до кінця. Для цього у нас є все: бажання, ресурси та політична воля”, - запевнила заступник Міністра охорони здоров’я України Олена Сімоненко.

            Нагадаємо, ця дискусія стала другою зустріччю Міністра охорони здоров’я України Зоряни Скалецької з представниками регіональних департаментів та управлінь охорони здоров’я за останній місяць. Діалог керівництва МОЗ України з регіонами налагоджено, вектор подальшої роботи узгоджено. 

                                                                                                                  https://moz.gov.ua/article/news

 

 

 

 

 

 

                                                                             додаток до річного плану

паспорт бюджетної програмиperechinrda-gov.pdf

річний план закупівель

наказ до паспорта бюджетної програми

паспорт бюджетної програми 1

 

паспорт бюджетної програми 2

 

паспорт бюджетної програми 3

 

паспорт бюджетної програми 4

 

У зв’язку з реорганізацією Перечинської центральної районної лікарні в комунальне некомерційне підприємство «Перечинська районна лікарня» Перечинської районної ради Закарпатської області

 

з 12.08.2019 року приймаються заявлення вимог кредиторами до Перечинської центральної районної лікарні протягом двох місяців.


 

план закупівель

річні закупівлі

додаток річні закупівлі

наказ 45-о та паспорти

додаток до річного плану 1

додаток до річного плану

паспорт затверджений наказом 30-о (4)

паспорт затверджений наказом 30-о (3)

паспорт затверджений наказом 30-о (2)

паспорт затверджений наказом 30-о (1)

паспорт затверджений наказом 30-о

наказ про затвердження бюджетої програми 30-0

додаток до річного плану закупівель

паспорту бюджетної програми  місцевого бюджету 2

паспорту бюджетної програми  місцевого бюджету 1

наказ про затвердження паспорту бюджетної програми 11-0

 

паспорт бюджетної програми нова редакція

Додаток до річного плану закупівель


 

Відповідно до Указу Президента України № 281/94 від 03.06.1994року щороку у третю неділю червня в Україні святкують День  медичного працівника.

 

ШАНОВНІ

              МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ!     

                       

       

 

Прийміть найщиріші вітання зі словами вдячності за вашу благородну працю.
          Споконвіку більше за скарби та всілякі надбання цінувалося здоров’я людини. А тому професія лікаря завжди була однією з найнеобхідніших і найшановніших. Саме для неї завжди були, є і будуть актуальними такі поняття, як доброта, гуманність благородність і професіоналізм. Ви даруєте людям найдорожче – здоров’я, віру та надію.

З нагоди свята шлемо низький уклін усім працівникам охорони здоров’я за сумлінну та невтомну працю. Нехай сторицею повертається до вас добро, дароване людям. Нехай у ваших домівках завжди панують щастя і мир. Міцного здоров’я, благополуччя і добра вам та родинам!

Відділ охорони здоров’я



30.05.2019 року відбулася колегія відділу охорони здоров’я райдержадміністрації.

 

На колегії було розглянуто 7 питань:

1. Підсумки роботи лікувально – профілактичних закладів району за І квартал 2019 року та усунення недоліків, які були допущені протягом звітнього періоду.

2. Стан надання медичної допомоги онкологічним хворим в районі. Проблеми. Шляхи їх вирішення.

3. Хід виконання наказу МОЗ України від 30.01.2009 року №48 «Про проведення моніторингу якості первинної медико – санітарної допомоги», наказу УОЗ від 18.08.2010 року №465-0 « Про розробку локальних протоколів та впровадження маршруту пацієнта» в районі ( без ОТГ).

4.Про хід виконання наказу МОЗ України від 31.07.2014 року № 531 « Про затвердження плану заходів МОЗ України, спрямованих на запобігання та виявленя корупції, наказу УОЗ від 29.08.2014 року № 374-0 «Про затвердження заходів УОЗ, спрямованих на запобігання та виявлення корупції» та відповідних наказів по ВОЗ в районі (без ОТГ).

5. Про хід виконання розпорядження ОДА від 12.11.2013 року №389 «Про план заходів щодо реалізації в області стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року» від 20.11.2015 року № 422 «Про програму «Ромське населення Закарпаття на період 2016 -2020 роки» в районі.

6. Аналіз малюкової смертності та смертності дітей старших вікових категорій в районі. Стан надання медичної допомоги дітям на лікарських дільницях з найвищою малюковою смертністю. Проблеми. Шляхи їх вирішення.

7. Інформація про стан розгляду листів, скарг та заяв громадян, що поступили в ДОЗ, ВОЗ Перечинської РДА, Перечинську ЦРЛ та КНП «Перечинський районний Центр ПМСД» Перечинської районної ради на протязі І кварталу 2019 року.

Заслухавши та обговоривши доповідь начальника відділу охорони здоров’я Гавриляк І.С., співдоповіді головного лікаря Перечинської ЦРЛ Данилаш В.В., директора ЦПМСД районної ради Малишко Ю.Ю., позаштатних районних спеціалістів, завідувачів АЗПСМ, медична колегія відмітила, що протягом І кварталу 2019 року робота лікувально-профілактичних закладів району була спрямована на забезпечення стабільної роботи медичних закладів, зміцнення матеріально – технічної бази, покращення якості обслуговування населення, забезпечення доступу до медичних послуг, поліпшення стану здоров’я та продовження  тривалості життя населення району.

            Медична допомога населенню надається на первинному та вторинному рівнях. Забезпечено приємственість між первинним та вторинним рівнями надання медичної допомоги. Все населення обслуговується сімейними лікарями.

 

У районі значна увага приділяється реорганізації галузі охорони здоров’я. 


 

25.05.2019  року відбулась 19 – та обласна спартакіада працівників закладів та установ охорони здоров`я і лікувально - оздоровчих закладів Закарпатської області

В спартакіаді прийняли участь 45 районних, обласних закладів та санітарно – курортних колективів (близько 1250 учасників). Медичні працівники Перечинської ЦРЛ та КНП «Перечинський районний Центр ПМСД» Перечинської районної ради взяли участь в змаганнях з 7 видів спорту, а саме: легка атлетика, настільний теніс, шашки, шахи, кульова стрільба, армспорт, дартс. За підсумками спартакіади медичні працівники здобули призові місця по шашках.

Слід відзначити активних учасників спартакіади : Малишко Ю.Ю.- директор КНП «Перечинський районний Центр ПМСД» Перечинської районної ради, Кецук І.М. – завідуюча АЗПСМ с. Т.Ремети, Готрович В.В. – лікар – невролог Перечинської ЦРЛ, Кузнєцова Н.П. – медична сестра хірургічного відділення Перечинської ЦРЛ, та лікарів – стоматологів Перечинської ЦРЛ: Дзямко Т.В., Свалявчик Г.С.                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

 

    


   

13 – 19 травня 2019 року – Всеукраїнський тиждень Планування Сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я

 

            Традиційно, кожного року, в травні місяці відзначається Всеукраїнський Тиждень Планування Сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я.  Цьогоріч Міністерство охорони здоров’я України визначило період проведення Тижня Планування Сім’ї та збереження репродуктивного здоровя  з 13.05.2019 р. по 19.05.2019 р. Метою проведення Тижня є підвищення поінформованості населення з актуальних  питань охорони репродуктивного здоров’я, значимості збереження репродуктивного здоров’я, пропаганди здорового способу життя та покращення демографічної ситуації в країні.

            Основна мета Всеукраїнського тижня планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я — привернути увагу урядових, громадських організацій, медичних працівників та населення до вирішення проблем планування сім’ї і репродуктивного здоров’я, а також до подолання негативних тенденцій у демографічній ситуації України. Виконувати такі завдання МОЗ України сьогодні допомагають міжнародні неурядові організації.

Репродуктивне здоров’я є найважливішою частиною загального здоров’я, займає провідне місце в розвитку людини, підтримує відтворення, передачу спадкових якостей, стосується особистих і, в значній мірі, цінних аспектів життя.

Існує багато чинників, які завдають непоправної шкоди репродуктивному здоров’ю. Один з них — аборти, які впливають на пере­біг наступних вагітностей та пологів. Протягом останнього десятиріччя в Україні суттєво зменшилася кількість абортів: у 1990 р. 82 з 1000 жінок дітородного віку зробили аборт, а у 2009 р. цей показник становив приблизно 15 з 1000 жінок дітородного віку. До того ж значно збільшилася кількість жінок, які використовують контрацептиви.

Особливу стурбованість викликає розповсюдженість серед осіб репродуктивного віку ВІЛ-інфекції та інших хвороб, які передаються статевим шляхом.

Планування сім’ї – надійний спосіб збереження та покращення здоров’я жінок та дітей. Відповідальність за планування сім’ї лягає на обох майбутніх батьків, передбачає оволодіння знаннями про те, з якого віку можна народжувати дітей, скількох мати дітей, яких інтервалів дотримуватись між пологами, а головне – практикувати здорову по відношенню до себе та майбутнього покоління поведінку. Дуже важливо знати методи запобігання небажаній вагітності. Це допоможе уникнути аборту – шкідливої та небезпечної для здоров’я жінки операції.

Для вирішення зазначених проблем у багатьох регіонах України створені і функціонують мережі служб планування сім’ї та дитячої і підліткової гінекології, центри репродуктивного здоров’я підлітків, котрі проводять гігієнічну і просвітницьку роботу серед підлітків та молоді, формують у них відповідальну сексуальну культуру. Крім того, у консультативних пунктах центрів соціальних служб для молоді проводиться пропаганда здорового способу життя з метою збереження репродуктивного здоров’я.

 

 


 

 В рамках проведення Всеукраїнського тижня громадського здоров`я надаємо інформаційне повідомлення на тему : «Громадське здоров`я»

Громадське здоров`я (англ. Public health) — це наука та практика попередження захворювань, збільшення тривалості життя і зміцнення здоров`я шляхом організованих зусиль суспільства.

Система громадського здоров`я — комплекс інструментів, процедур та заходів, що реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров`я населення, попередження захворювань, збільшення тривалості активного та працездатного віку та заохочення до здорового способу життя шляхом об`єднаних зусиль усього суспільства.

Громадське здоров`я включає в себе міждисциплінарні підходи епідеміологіїбіостатистики і охорони здоров`я. Іншими важливими галузями є гігієна довкілля, здоров`я населення, психогігієнабезпека руху, економіка охорони здоров`я, державна політика, психічне здоров`я, страхова медицина, безпека та гігієна праці, тощо.

У центрі уваги громадського здоров`я є поліпшення здоров`я та якості життя шляхом профілактики і лікування захворювань та інших фізичних і психічних станів. Це робиться завдяки епідеміологічному нагляду за випадками та індикаторами здоров`я і шляхом пропаганди здорового способу життя. Прикладами загальних заходів громадського здоров`я є заохочення миття рук, грудного вигодовування, проведення вакцинації і розповсюдження презервативів для боротьби з поширенням захворювань, що предаються статевим шляхом.

Сучасне громадське здоров`я — це робота багатопрофільних бригад громадського здоров`я, включаючи лікарів, що спеціалізуються в галузі громадського здоров`я, комунальної медицини, інфекційних захворювань, психологів, епідеміологів, біостатистів, медичних мікробіологів, посадових осіб із санітарного стану навколишнього середовища, інспекторів громадського здоров`я, фармацевтів, стоматологів, медсестер за напрямком громадського здоров`я, дієтологів і нутриціологів, ветеринарів, інженерів громадського здоров`я, юристів у галузі громадського здоров`я, соціологів, спеціалістів з розвитку громад, експертів комунікації, спеціалістів з біоетики, тощо.

У листопаді 2016 р. Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку системи громадського здоров`я.

У 2018 році в Україні запроваджено принцип збереження здоров`я населення, за якого всі ухваленні урядом рішення аналізуватимуться з точки зору впливу їх реалізації на громадське здоров`я.

Визначеня поняття

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров`я, під поняттям «здоров`я» слід розуміти «стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

Складові здоров’я:

Фізичне здоров’я- функціонування людського організму і стан здоров’я кожної з його систем. Для нас важливо знати, як повинен функціонувати наш організм, як визначити, чи все гаразд у нас із здоров’ям .

Розумове здоров’я- це наша здатність отримувати інформацію, наша обізнаність, звідки отримувати необхідну інформацію, як її використовувати. Ми повинні вміти збирати потрібні знання із різноманітних джерел і бути спроможними використовувати цю інформацію для прийнятті рішень стосовно нашого організму.

Емоційне здоров’я – це здатність розуміти наші почуття і виражати їх. Знання про те, як почуваємося ми самі і як почуваються інші. Допомагає нам виражати свої почуття у зрозумілий для інших спосіб. Важливо комфортно почувати себе, беручи до уваги діапазон емоцій, і знати коли людям добре , а коли ні.

  Соціальне здоров’я –це те, як ми почуваємо себе в якості індивідуумів чоловічої або жіночої статі, як ми взаємодіємо з іншими людьми. Нам необхідно розуміти, що дійсно є для нас важливим у взаємовідносинах з друзями, сім’єю , коханими і всіма тими з ким ми взаємодіємо. Ми повинні виробляти вміння, які допоможуть нам у цих взаємовідносинах.

Особисте здоров’я – це відчуття себе як особи. Відчуття розвитку свого «его»(«его» це частина нашої суті, яка вимагає від нас розвитку почуття власної особистості і самовдосконалення), це наші сподівання у досягненнях, наше уявлення про успіх. Кожен з нас знаходить унікальні способи самовираження, залежно від того, що ми цінуємо і чого ми сподіваємося досягти для себе та суспільства. Наприклад, деякі люди знаходять самореалізацію в своїй роботі або кар’єрі, інші в сім’ї, а ще інші в діяльності на благо інших. Ми можемо визначити для себе те, що приносить задоволення власному «его».

Духовне здоров’я - є серцевиною складових здоров’я. Духовне здоров’я є стрижнем нашого існування. Це суть нашого буття(те що ми цінуємо і що є для нас найважливішим).Духовність дає можливість зрозуміти співвідношення аспекту духовного здоров’я  з іншими п’ятьма.   

 

У центрі уваги втручань громадського здоров`я є запобігання і управління захворюваннями, травмами та іншими станами, пов`язаних зі здоров`ям, шляхом нагляду і пропагування здорового способу життя, здорових громад та навколишнього середовища. Багато захворювань можуть бути попереджені за допомогою простих і немедичних методів. Наприклад, дослідження показали, що простий акт миття рук з милом може попередити багато інфекційних хвороб.

 Прикладами звичайних заходів громадського здоров`я є різні (які спрямовані на попередження тих чи інших хвороб - флешмоби, прес-конференції, акції, круглі столи, семінари –тренінги та інше) комунікаційні програми громадського здоров`я, програми вакцинації та роздавання презервативів. Такі та подібні заходи вносять значний вклад в здоров`я населення і збільшення тривалості життя.

Існує велика нерівність у доступі до охорони здоров`я та ініціатив у сфері охорони здоров`я між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються. У останніх інфраструктура громадського охорони здоров`я все ще формується.

Громадське здоров`я, через місцеві системи охорони здоров`я та організації відіграє важливу роль у зусиллях по профілактиці хвороб у країнах, що розвиваються і в розвинених країнах. Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) — міжнародне агентство, яке координує і працює з глобальними питаннями громадського здоров`я. Більшість країн для реагування на внутрішні проблеми зі здоров`ям мають свої власні державні органи у сфері громадського здоров`я, які іноді називають міністерствами здоров`я. Наприклад у Канаді є Агенція з громадського здоров`я — національна агенція, що відповідає за громадське здоров`я, готовність до надзвичайних заходів та відповідь на них, контроль та попередження інфекційних та хронічних хвороб. В Україні є управління громадського здоров`я в Міністерстві охорони здоров`я.

Сучасні програми громадського здоров`я

Більшість урядів визнають важливість програм громадської охорони здоров`я в зниженні захворюваності, інвалідності, а також ефектів старіння та інших фізичних і психічних станів здоров`я, хоча громадське здоров`я в цілому отримує значно менше державного фінансування в порівнянні з медициною. Державні програми громадського здоров`я по проведенні вакцинації досягли успіхів у зміцненні здоров`я, у тому числі ліквідації віспи — хвороби, від якої людство страждало протягом тисяч років.

Всесвітня  організація охорони здоров`я (ВООЗ) визначає основні функції програм громадського здоров`я, серед яких:

·             забезпечення лідерства з питань, важливих для здоров`я, і участь у партнерствах, коли необхідні спільні дії;

·             формування порядку денного наукових досліджень і стимулювання збору, освоєння і поширення цінних знань;

·             встановлення норм і стандартів, сприяння та контроль за їх виконанням;

·             формулювання етичних і заснованих  на доказах варіантів політики;

·             моніторинг ситуації та оцінка тенденцій в галузі охорони здоров`я.

Зокрема, програми нагляду у сфері громадського здоров`я можуть:

·             слугувати системою раннього попередження про можливі надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров`я;

·             документувати вплив втручання або відслідковувати прогрес щодо зазначених цілей;

·             здійснювати моніторинг та уточнення епідеміології проблем зі здоров`ям, що дозволяє визначати пріоритети, а також розробляти політики і стратегій в галузі охорони здоров`я;

·             проводити діагностику, дослідження і моніторинг проблем зі здоров`ям і небезпек для здоров`я спільноти.

Наприклад, ВООЗ повідомляє, що щонайменше 220 мільйонів людей у світі хворіють на цукровий діабет. Його частота швидко зростає, по розрахункам до 2030 року кількість смертей від діабету подвоїться. У червні 2010 редакційній статті медичного журналу «Ланцет» автори висунули думку: «Той факт, що цукровий діабет 2 типу, захворювання, якому у значній мірі можна запобігти, досягнуло пропорції епідемії   є приниженням громадського здоров`я». Ризик діабету 2 типу тісно пов`язаний із проблемою ожиріння. Оцінки ВООЗ вказують, що на глобальному рівні приблизно 1,5 мільярда дорослих людей мали надлишкову вагу в 2008 році і майже 43 мільйонів дітей у віці до п`яти років мали надлишкову вагу в 2010 році. Сполучені Штати попереду з 30,6 % населення із ожирінням. Слідом Мексика із 24,2 % і Велика Британія з 23 %. Колись це було проблемою країн з високим рівнем доходу, а зараз ожиріння зростає в країнах з низьким рівнем доходів, особливо в містах. Багато програм громадської охорони здоров`я в усі більшою мірою скеровують увагу і ресурси до проблеми ожиріння, з метою усунення основних причин. Серед методів попередження є передусім здорове харчування та фізичні вправи.

Деякі програми та напрямки, пов`язані з просуванням у сфері охорони здоров`я і профілактики можуть бути суперечливими. Одним з таких прикладів є програми по попередженню передачі ВІЛ через кампанії по безпечному сексу і програми обміну голок. Іншим прикладом є контроль тютюнопаління. Зміна поведінки куріння вимагає довгострокових стратегій, на відміну від боротьби з інфекційними захворюваннями, яка зазвичай займає коротший період для відповідних ефектів. Багато країн здійснили великі ініціативи, щоб скоротити куріння, такі як збільшення податків і заборон на куріння в деяких або у всіх громадських місцях.

Багато проблем зі здоров`ям зумовлені неадекватною особистою поведінкою. З точки зору еволюційної психології, надмірне споживання нових речовин, які шкідливі через активацію сформованої системи винагороди для таких речовин як наркотики, тютюн, алкоголь, очищена сіль, жири та вуглеводи. Нові технології на кшталт сучасного транспорту також приводять до зниження фізичної активності. Дослідження показують, що поведінку можна більш ефективно змінити беручи до уваги еволюційні мотивації, а не лише надаючи інформацію про вплив на здоров`я. Тож широкому використанню мила та миттю рук для запобігання діареї набагато ефективніше можна сприяти, якщо пов`язувати відсутність його використання з емоціями огиди. Відраза — це вдосконалена система для запобігання контакту з речовинами, які поширюють інфекційні захворювання. Прикладами можуть бути фільми, у яких показано, як фекалії забруднюють їжу. В індустрії маркетингу вже давно відомо про важливість пов`язування продуктів з високим статусом і привабливістю для інших. У той же час було висловлено думку, що підкреслення шкідливих і небажаних наслідків куріння тютюну на інших осіб і введення заборони на куріння в громадських місцях, були особливо ефективними в зниженні куріння тютюну.

Області застосування в охороні здоров`я

·             Громадське здоров`я не лише поліпшує здоров`я населення шляхом реалізації специфічних заходів на популяційному рівні, але й виявляє та оцінює потреби населення у медичному забезпеченні, включаючи. оцінку поточних медичних послуг та визначення чи вони відповідають цілям системи охорони здоров`я;

·             з`ясування вимоги відповідно до думки фахівців в області охорони здоров`я, представників громадськості та інших зацікавлених сторін;

·             визначення найбільш доречних втручань;

·             врахування потреби в ресурсах для запропонованих втручань та оцінка їх економічної ефективності;

·             підтримку прийняття рішень у охороні здоров`я та плануванні медичних послуг, включаючи будь-які необхідні зміни.

Історичні аспекти громадського здоров’я

Одна з найважливіших стратегій покращення громадського здоров`я — це пропагування сучасної медицини та наукової нейтральності. Про це вказувала на прикладі компанії проти нематод у Мексиці у 1920-х: громадське здоров`я не може лише стосуватись політиків чи економістів. Політичні чинники, наприклад вибори, можуть змусити урядовців приховати справжні цифри хворих у їх регіоні людей. Тому наукова нейтральність вкрай важлива для формування політики у галузі громадського здоров`я. Вона може забезпечити те, що потреби у лікуванні будуть задовольнятись незалежно від політичних та економічних умов Громадське здоров`я сягає корінням в сиву давнину. Від витоків людської цивілізації, було визнано, що забруднена вода і відсутність належної утилізації відходів поширюються інфекційні захворювання (теорія міазмів). Ранні релігії намагалися регулювати поведінку, особливо ту, що пов`язана зі здоров`ям: від типу спожитої їжі до регулювання певних терпимих елементів, наприклад, вживання алкоголю або сексуальних відносин. Лідери несли відповідальність за здоров`я своїх підданих для забезпечення соціальної стабільності, процвітання і підтримки порядку.

З римських часів було зрозуміло, що відповідна система управління відходами була запорукою громадського здоров`я у місті. У стародавньому Китаї лікарі після епідемії натуральної віспи розробили метод її профілактики  ще за 1000р. до нашої ери: людина без хвороби могла отримати певний рівень імунітету вдихаючи висушені кірки, що утворились навколо розкритої пустули  інфікованих хворих. Дітей захищали внесенням гною з пустул у поверхневі подряпини на передпліччі- що являє собою приклади майбутньої системи вакцінації.

У 1485 у Венеціанській республіці було організувано Магістрат Здоров`я — постійний суд інспекторів здоров`я з особливою увагою щодо попередження поширення епідемій із-за кордону на її території. Спочатку Венеціанський сенат призначав трьох інспекторів. У 1537 за це відповідала Велика Рада, у 1556 було додано двох суддів із завданням контролю від імені Республіки.

Проте, згідно з Мішелем Фуко, модель управління при чумі була замінена на моделлю холери. Пандемія холери спустошила Європу між 1829 та 1851. З нею вперше боролись використанням, як Фуко говорив «соціальної медицини», яка зосереджувалась на потоці, циркуляції повітря, розміщенні цвинтарів, тощо. Усі ці занепокоєння, народжені з теорії міазмів, змішались з урбаністичними проблеми управління населеністю. Німеччина концептуалізувала це у Polizeiwissenschaft («Поліцейській науці»).

У XVIII столітті у Англії спостерігалось швидке зростання кількості лікарень. У кінці цього століття було закладено підґрунтя основних поліпшень у сфері громадського здоров`я: соціальне зло було визначено, приватні філантропи звернули на це увагу, зміна громадської думки призвела до активних дій влади.

Едвард Дженнер вакцинує людей, які бояться, що через це у них з`являться коровоподібні відростки. Карикатура 1802 року.

Практика вакцинації стала поширеною у 1800-х після основоположної роботи Едварда Дженнера по профілактиці натуральної віспи. У 1754 було опубліковано дослідження Джеймса Лінді  щодо причин цинги серед моряків та зменшення її проявів шляхом введення фруктів до їх раціону при тривалих мандрівка. Королівський морський  флот схвалив цю ідею. Робились зусилля поширення заходів охорони здоров`я до більш широкого загалу: у 1752 Британський лікар Сер Джон Прінгл опублікував працю «Спостереження захворювань у армії у Кемп Гаррісон» (англ.Observations on the Diseases of the Army in Camp and Garrison), в якій він виступав за важливість адекватної вентиляції у військових казармах та забезпечення солдат вбиральнями.

Початком епідеміології як науки стало визначення Джоном Сноу забрудненої громадської водяної помпи джерелом спалаху холери 1854 року у Лондоні. Доктор Сноу вірив у мікробну теорію хвороб, а не в поширену теорію міазмів. Він уперше описав свою теорію у 1849 у есе «Щодо способу зв`язку холери» (англ. On the Mode of Communication of Cholera), з наступним виданням детальнішого трактату у 1855. Останній включав результати його дослідження ролі водопостачання у епідемії 1854 року у Сохо.

Спілкуючись з місцевими жителями (з допомогою Генрі Вайтхеда), він визначив джерело спалаху — насос комунального водопостачання на Брод-стріт (тепер Бродвік-стріт). Хоча хімічне та мікроскопічне дослідження Сноу зразків води з насоса на Брод - стріт не довели переконливо його небезпеку, його аналіз схеми захворювання були достатньо переконливими для місцевої влади аби вимкнути помпу колодязя, видаливши ручку.

На межі ХХ століття завдяки основоположним для бактеріології роботам французького хіміка Луї Пастера та німецького науковця Роберта Коха були розроблені методи ізоляції хвороботворних бактерій та винайдені вакцини. Британський лікар Рональд Росс визначив, що москіти є переносниками малярії, чим заклав підґрунтя для боротьби з хворобою. Joseph Lister зробив революцію у хірургії запровадженням антисептичної хірургії для усунення інфекції. Французький епідеміолог Поль - Луі Сімон підтвердив, що чуму переносять блохи, які паразитують на пацюках. Американці Вальтер Рід та Джеймс Керол (науковець) продемонстрував, що москіти переносять вірус жовтої лихоманки.

Після перемог над епідемічними хворобами, громадське здоров`я почало звертати більше уваги на хронічні захворювання, у тому числі рак та серцево-судинні захворювання. Попередні зусилля з використання профілактичних методів у багатьох розвинених країнах вже призвели до різкого зменшення смертності новонароджених.

Здорове суспільство- незмінний приоритет для Всесвітньої організації охорони здоров’я . І треба признати, що у цьому питанні прогресивна частина світової спільноти вже має певні здобутки. Середня тривалість життя  чоловіка у багатьох країнах ЄС  вже становить майже 80 років, а жінки 85. Серед європейських лідерів за тривалістю життя-Швейцарія, Італія, Франція та Ісландія.

Безумовно здоров’я нації багато в чому залежить від особливостей харчування, кліматичних умов, екологічної безпеки та ряду інших об’єктивних факторів, які є визначальними для здоров’я людини. Але в той же час все більший вплив на якість та здоров’я людини  та тривалість життя- має система громадського здоров’я країни. Ми нарешті почали про це говорити.

Нам, як жодній країні Європи потрібна потрібна потужна система громадського здоровя. Ми нажаль перші в Європі за кількістю  ВІЛ- позитивних , в нас досі не вирішена проблема з туберкульозом…Ми країна де сталася ядерна катастрофа…Більше 8% земель під сміттєзвалиськом. Низку індустріальних районів України можна сміливо назвати зонами екологічного лиха, але там і досі живуть люди, які часто помирають дуже рано. Не доживаючи навіть до пенсійного віку. Враховуючи вище згадані фактори і ряд інших обставин. Ми маємо негайно впроваджувати  ефективну систему профілактичної медицини.

П’ять складових громадського здоров’я, а саме:

1.             Ведення здорового способу життя. Варто з дитинства заохочувати людей вести здоровий спосіб життя. Просвітницька діяльність посідає чільне місце у системі громадського здоров’я. Але в той же час рівень здорового способу життя залежить від фінансового забезпечення, наявності відповідальної інфраструктури у населених пунктах, дотримання міжнародних стандартів якості питної води та їжі, тощо. Тож , як ми бачимо тут важлива тісна міжсекторальна співпраця.

2.             Профілактика захворювань. Весь цивілізований світ вже давно ставить ставку на профілактику захворювань. Для цього , наприклад створюється низка скринінгових програм наприклад для ранньої діагностики раку молочної залози.

3.             Співпраця громадян, держави та неурядових організацій. Треба зазначити , що у складі неурядових організацій  працює чимало експертів, які часто виконують свою роботу на волонтерських засадах. Нам треба перейти на здорову мотиваційну систему та оплачувати цю роботу, адже вона вкрай важлива для суспільства.

4.             Доступна та якісна медицина. Тут і не варто пояснювати важливість цього аспекту.

5.             Контроль  моніторинг та оцінка медичних послуг. А з цим у нас досить великі проблеми. Ми досі не маємо реальної картини, яка б ілюструвала би ситуацію довкола питань, що стосуються систем охорони здоров’я. А в тім лише розуміння реальних справ дозволить нам зрушити з мертвої точки та розпочати роботу на покращення ситуації.

 


06.03.2019 року відбулась медична колегія відділу охорони здоров’я Перечинської районної державної адміністрації. З наступним порядком денним:

1.Підсумки роботи лікувально – профілактичних закладів району за 2018 рік та завдання, що стоять перед галуззю на 2019 рік.

2. Про стан надання психіатричної допомоги населенню району. Проблеми. Шляхи їх вирішення.

3. Аналіз епідеміологічної ситуації з туберкульозу в розрізі амбулаторій загальної практики сімейної медицини району за підсумками роботи 2018 року.

4. Про хід виконання державних галузевих програм за підсумками 2018 року в районі.

5. Про стан використання матеріальних цінностей отриманих централізовано за рахунок коштів державного бюджету та коштів субвенції на виконання заходів Державних Програм.

6. Інформація про стан розгляду листів, скарг та заяв громадян, що поступили в Департамент охорони здоров’я,  відділ охорони здоров’я Перечинської РДА, Перечинську ЦРЛ та КНП «Перечинський РЦ ПМСД» Перечинської районної ради Закарпатської області.

     Заслухавши та обговоривши доповідь начальника відділу охорони здоров’я Гавриляк І.С., співдоповіді головного лікаря Перечинської ЦРЛ Данилаш В.В., директора КНП ЦПМСД Малишко Ю.Ю.,позаштатних районних спеціалістів, завідувачів АЗПСМ, медична колегія відмічає, що протягом 2018 року робота лікувально – профілактичних закладів району була спрямована на забезпечення стабільної роботи медичних закладів, зміцнення матеріально – технічної бази, покращення якості обслуговування населення, забезпечення доступу до медичних послуг, поліпшення стану здоров’я та продовження тривалості життя населення району.

 

     Рішенням колегії було прийнято роботу галузі охорони здоров’я за підсумками  2018 року  вважати задовільною. 


додаток до річного плану 

Річний план закупівель на 2019 рік

 

протокол річного плану закупівель 

Паспорт бюджетної програми 2019


Структура  комунального некомерційного підприємства «Перечинський районний Центр первинної медико-санітарної допомоги» Перечинської районної ради Закарпатської області

 

 (Малишко Ю.Ю. – директор), юридична адреса  с. Тур’ї Ремети, вул. Центральна, 16

п/п

Назва закладу

 

Адреса

 

П.І.Б керівника

1

АЗПСМ с. Дубриничі

с. Дубриничі,  вул. Дружби, 5

Бурлакова Н.А.

2

АЗПСМ с. Т.Ремета

с. Т.Ремета, вул. Центральна, 16

Кецук І.М.

3

АЗПСМТ с. Т.Пасіка

с. Т.Пасіка, вул. Турянська, 33

Король К.В.

4

АЗПСМ с. Т.Поляна

с. Т.Поляна, вул. Зелена, 80

Гуштан О.Ю.

5

АЗПСМ с. Порошково

с. Порошково, вул. Центральна, 87

Плавайко В.М.

6

АЗПСМ с. Т.Бистра

с.Т.Бистра, вул. Духновича, 110

Ковач І.І.

7

АЗПСМ с. Турички

с. Турички,   вул. Центральна, 30

Ганчак Л.І.

1

ФАП с. Мокра

с. Мокра, 60

Бобаль А.В.

2

ФАП с. Маюрки

с. Маюрки, 23

Фейса М.В.

3

ФАП с. Свалявка

с. Свалявка, 44/1

Тимянинець Г.М.

4

ФАП с. Пастілки

с. Пастілки, вул.. Шевченка, 2

Кузьма М.М.

5

ФАП с. Новоселиця

с. Новоселиця, 27

Возняк Х.І.

6

ФАП с. Полянська Гута

с. Полянська Гута, вул.. Центральна, 113

Штефаняк О.М.

7

ФАП с. Липовець

с. Липовець, вул. Г. Сковороди, 29

 

8

ФАП с. Вільшинки

с. Вільшинки, 92

Літак Г.В.

9

ФАП с. Туриця

с. Туриця, вул. Центральна, 79

Мельник Л.І.

10

ФАП с. Раково

с. Раково, вул. Центральна, 21

Машкаринець Ю.І.

Інформаційно-просвітницька робота серед населення щодо захвозюваності на кір в Україні

https://drive.google.com/open?id=1Z3h--hNUUW5kLqyKi1gTMAlL7SY943gK 

  


Паспорт

паспорт

паспорт 

паспорт


 

ІНФОРМАЦІЯ

ПРО ЛІКАРІВ З НАДАННЯ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ, ЩО ПРАЦЮЮТЬ В

КНП «ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР ПМСД» станом на 01.08.2018 рік

 

№ пп

Прізвище, ім’я та по батькові

Спеціальність

Рівень кваліфікації

Стаж роботи

Адреса місця надання первинної медичної допомоги

Телефон

1

Бурлакова

Надія Андріївна

Лікар загальної практики - сімейний лікар

вища

34 роки

АЗПСМ с. Дубриничі вул.Дружби, 5,

ФАП с.Новоселиця, 27

0958722498

2

Керецман

Наталія Йосипівна

Лікар загальної практики - сімейний лікар

вища

32 роки

АЗПСМ с. Дубриничі

вул. Дружби, 5,

ФАП с.Пастілки

вул.. Шевченка, 2

0507580143

3

Кецук

Іванна Миколаївна

Лікар загальної практики - сімейний лікар

друга

8 років

АЗПСМ с. Т.Ремета,

вул. Центральна, 16

0505418307

4

Ганчак

Людмила Іванівна

Лікар загальної практики - сімейний лікар

вища

41 рік

АЗПСМ с. Турички,

вул. Центральна, 30

0958504015

5

Король

Клара Василівна

Лікар загальної практики - сімейний лікар

без категорії

34 роки

АЗПСМ с. Т.Пасіка,

вул. Турянська, 33

0635214056

6

Майдич

Леся Юріївна

Лікар загальної практики - сімейний лікар

без категорії

 

АЗПСМ с. Т.Ремета,

вул. Центральна, 16,

ФАП с.Раково,

вул.. Центральна, 21

0955832833

7

Шимоня

Інна Володимирівна

Лікар загальної практики - сімейний лікар

перша категорія

16 років

АЗПСМ с. Т.Ремета,

вул. Центральна, 16,

ФАП с.Туриця,

вул.. Центральна, 79

0997417225

8

Лалакулич

Ульяна Миколаївна

Лікар загальної практики - сімейний лікар

перша категорія

15 років

АЗПСМ с. Порошково,

вул. Центральна, 87,

ФАП с.Свалявка, 44/1

0501000357

9

Малишко

Наталія Миколаївна

Лікар загальної практики - сімейний лікар

вища

31 рік

АЗПСМ с. Порошково,

вул.  Центральна, 87,

ФАП с.Мокра, 60

0507256866

10

Плавайко

Вікторія Михайлівна

Лікар загальної практики - сімейний лікар

друга категорія

10 років

АЗПСМс. Порошково,

вул. Центральна, 87,

ФАП с.Маюрки, 23

0668658918

11

Ковач

Іван Іванович

Лікар загальної практики - сімейний лікар

вища

29 років

АЗПСМ с. Т.Бистра,

вул. Духновича, 110

0501328675

12

Гуштан

Оксана Юріївна

Лікар загальної практики - сімейний лікар

вища

30 років

АЗПСМ с. Т.Поляна,

вул. Зелена, 80,

ФАП с. П.Гута,

вул.. Центральна, 113

0664009859

 

Адміністрація Центру


додаток до річного плану на 2018 рік

Паспорти бюджетних програм у новій редакції

Паспорти бюджетних програм місцевих бюджетів

Додатки до річного плану

Зміни до річного плану

Паспорти бюджетних програм місцевих бюджетів та звіти про їх виконання

Інформація про виконання річного плану

Додаток до річного плану

_________________________________________________________________________________________________

 

 

 

Мережа аптек у Перечинському районі, які приймають участь в

Урядовій програмі «Доступні ліки».

Завітайте до аптек з позначкою «Доступні ліки», що беруть участь в Урядовій програмі https://goo.gl/2KaRpp

1.м. Перечин, вул. Ужгородська,8 Аптека №32.

2.м. Перечин, пл. Народна, 19 «Ужфарм»

3.м. Перечин, вул. Ужанська 16 Аптека №6

 

 

____________________________________________________________________________________________ 

           

 



 

 

 

____________________________________________________________________________________________